Період Української революції став одним з найскладніших та найпереломніших в історії України. Миргородщина, як і інші регіони Полтавщини, опинилася в епіцентрі бурхливих подій, пов’язаних з боротьбою за незалежність, зміною влади, партизанським рухом та протистоянням різних політичних сил. Далі на poltava.com.ua.
У ці роки на території Миргородщини відбувалися ключові події, які відобразили весь драматизм революційної епохи: створення місцевих органів української влади, активна участь населення в національно-визвольному русі, опір більшовицькій експансії, формування збройних загонів та боротьба з окупантами.
У цій статті ми розглянемо, як розгорталися революційні події на Миргородщині та які сили боролися за контроль над регіоном.
Миргородщина напередодні Першої російської революції
Напередодні Першої російської революції у Миргороді поширювалася заборонена література. Найактивнішу участь у цьому процесі брав Михайло Микиша. На той час він був учнем художньо-промислового училища імені Гоголя, а згодом став відомим тенором, солістом Київського, Харківського академічних оперних театрів, Великого театру та професором Київської консерваторії. Навесні 1903 року він влаштовував таємні зібрання, на яких читав козакам і селянам брошури та листівки революційного змісту, за що потрапив до в’язниці. На Миргородщині Михайло Микиша був дуже відомою людиною.
Під час революції 1905 року у Миргороді відбулися демонстрації, мітинги та страйки. Проти протестувальників були залучені загони чорносотенців, яким сміливо протистояв художник Опанас Сластіон. Після придушення Першої російської революції революційний рух на Миргородщині не зник. Особливо незадоволеною була молодь.
Наприкінці 1911 року учні художньо-промислової школи влаштували страйк. Вони відмовлялися відвідувати заняття та навіть скаржилися до Петербурга на грубе ставлення директора й наглядача, погане харчування та недостатній догляд за хворими. У своїх скаргах вони писали, що їх годують зіпсованим м’ясом, а вчителі приходять на заняття в нетверезому стані та поводяться неналежно.
У травні 1912 року учні училища провели мітинг, прийшовши з червоними прапорами. Під час акції вони виконували революційні пісні та скандували: «Геть царя!» і «Волю народу!» На території Миргорода діяла таємна Українське робітниче товариство.
Лютнева революція 1917 року на Миргородщині
Лютнева революція 1917 року в Росії стала кінцем падіння монархії. В перші дні березня цар Микола II зрікся престолу. В Україні ця подія призвела до ухвалення рішення про створення Української Центральної Ради на чолі з Михайлом Грушевським. Хвиля занепокоєння докотилась навіть до найвіддаленіших повітів Полтавщини. У Миргороді та Великих Сорочинцях почалися масові демонстрації з червоними та жовто-блакитними прапорами. Особливо активною в регіоні була молодь.
Український Центральний Рада та ідея автономії України тоді знайшли підтримку у культурно-просвітницьких товариствах. На Миргородщині на початку 1917 року особливо популярними були українські соціал-демократи, більшість яких перебувала в земській управі.
У Миргороді був створений Тимчасовий комітет, який підпорядковувався Тимчасовому уряду. Очолив його Георгій Миколайович Лаппо-Данилевський. Миргородська повітова земська управа виступила на підтримку Українського Центрального Ради та стала його органом. На таких самих позиціях опинилася і Миргородська міська дума.
З нагоди зречення царя від престолу на Соборній площі Миргорода влаштували святкову маніфестацію та молебні за даровану свободу. Причому, православні священнослужителі служили на спеціально споруджених помостах, а рабини — біля сусідньої синагоги. Дарована свобода знаменувала початок українського національного життя на Миргородщині. Особливо активною була молодь, яка відзначалася національно-демократичними поглядами. У червні 1917 року в місті було створено повітове бюро «Просвіта».
При цьому на всій Миргородщині на той час діяло близько 25 організацій культурно-просвітницького напрямку, членами яких було понад 2 000 осіб. Вони працювали у Великих Сорочинцях, Хомутці, Шишаках, Устивиці, Яреськах і Комишні, а також в інших волостях. При цих організаціях створювалися читальні, бібліотеки, драматичні гуртки й хори. Крім того, повітова земська управа підтримувала діяльність цих організацій і навіть виділяла їм кошти на купівлю книг, декорацій, костюмів та інших необхідних речей.
Більшовицькі ідеї на Миргородщині
В серпні 1917 року в місті був створений Миргородський повітовий рад селянських та військових депутатів. Першим його головою став поранений фронтовик із Великих Сорочинців Петро Назаренко. Цей орган підтримав рішення Українського Центрального Ради. Пізніше до складу Українського ЦР від Миргородського повіту увійшов Яків Куліченко. У вересні 1917 року він був обраний головою повітового земського зібрання. При цьому жоден більшовик не отримав жодного голосу на тому засіданні. Перемогу здобули українські есери та Селянський союз.
Більшовицькі ідеї 1917 року не були популярними на Миргородщині. Миргородці не підтримали заколот генерала Корнілова в кінці серпня, оскільки бачили в ньому загрозу повернення до монархії та встановлення військової диктатури.
Проти більшовицьких ідей особливо активно виступала молодь. Ще в січні 1917 року в Миргороді був організований загін з 16 осіб, які планували рішуче боротися з більшовиками. У вересні в місті з’явилася організація Свободного козацтва, учасниками якої були молоді чоловіки віком від 18 до 30 років, студенти, гімназисти та навіть дівчата.
Жовтнева революція на Миргородщині
Після Жовтневої революції в Петрограді на Миргородщині почався період невизначеності. Ціни на хліб і промислові товари стрімко зростали. Навколо панували безлади. Населення було розчароване діями Тимчасового уряду, тому все більше схилялося до Українського Центрального Ради. Більшовики почали закликати селян відбирати поміщицькі землі, а також розподіляти їх інвентар та хліб. Під їхнім впливом у Миргородському повіті багато великих землевласників позбулися своїх наділів.
Військові частини, що були дислоковані у Миргороді того часу, були деморалізовані, тому, як правило, швидко українізувалися та переходили на бік УНР. У грудні 1917 року в Миргороді був створений Перший український інженерний полк. Щоб не допустити хаосу та дебошів, в кінці 1917 року в місті почав діяти комітет з охорони громадського порядку. Грошовими коштами йому допомагала земська управа.
Як Миргородщина виступала проти більшовиків?
Комуністична пропаганда протягом десятиліть намагалася довести, що більшовики мали беззаперечну підтримку з боку українського народу. Однак факти свідчать, що це було не так. Коли на початку грудня 1917 року комуністи планували провести в Києві всеукраїнський з’їзд рад, Миргородська рада селянських і військових депутатів виступила з протестом проти «ворожої руки, що нависає над справжнім представником інтересів трудового народу Української Народної Республіки – Центральною Українською Радою». У листопаді 1917 року Миргородська міська дума прийняла рішення, що на честь проголошення Української Народної Республіки в місті буде відкрита середня сільськогосподарська та реміснича школа.
У січні 1918 року загони Червоної гвардії під керівництвом українофоба Муравйова захопили Полтаву. Через 4 дні загін під проводом більшовика Войнова витіснив з Миргорода військову частину Українського Центрального Ради.
Після цього у Миргороді була проголошена більшовицька влада. Її першим органом став тимчасовий військово-революційний комітет, яким керували більшовики Михайло Чайка та Григорій Радченко. Попереду Миргородщину чекали важкі часи, зокрема криза 1921 року.