Візит імператора Олександра I до Полтави у 1817 році став однією з важливих подій в історії міста, залишивши помітний слід у його культурному та архітектурному розвитку. Це був період, коли Російська імперія відновлювалася після наполеонівських воєн, і увага імператора до українських земель мала як політичне, так і символічне значення. Далі на poltava.com.ua.
Полтава, яка вже тоді вважалася одним із центрів української культури та духовності, готувалася зустріти високого гостя з пишнотою та урочистістю. У цій статті ми розглянемо обставини візиту імператора, його зустріч із місцевою елітою, а також вплив цієї події на подальший розвиток міста.
Трохи з історії Полтави
Вважається, що бойові дії руйнують міста, проте Полтава протягом понад століття будувалася саме завдяки Північній війні XVIII століття та завдяки любові імперського режиму до святкування її ювілеїв. У 1787 році французький історик і дипломат граф Луї Філіпп де Сеґюр, який служив послом Франції в Росії та супроводжував Катерину II в її великій подорожі країною через завоювання Криму, писав у своєму подорожньому щоденнику, що Полтава — містечко невелике, малонаселене та погано укріплене й не має жодної прекрасної будівлі або пам’ятника для огляду. Уже через чверть століття це місто називали «Петербургом у мініатюрі».
Розвитку Полтави, як це не дивно, сприяли саме Північна війна та Полтавська битва, яка тривала всього кілька годин. До 1709 року в містечку проживало близько 4 000 осіб. При цьому в Полтавській битві загинуло приблизно 10 000 шведських солдатів. Для Російської імперії дата цього бою стала аналогом 9 травня для СРСР. Історики впевнені, що Росія як імперія утвердилася саме завдяки Полтавській битві.
Спочатку російські царі увічнювали пам’ять великої перемоги виключно в столиці. На честь цього бою Петро I наказав побудувати на корабельні Адміралтейства в Санкт-Петербурзі бойовий корабель «Полтава». Також у місті на Неві було закладено Сампсоніївський собор. Найвідоміший пам’ятник Полтавській битві з’явився до її 25-річного ювілею, знову ж таки в околицях Петербурга. Фонтан у Петергофі було встановлено за правління імператриці Анни Іванівни.
Проте довгий час Полтава залишалася повітовим містом Новоросійської губернії. Пізніше населений пункт входив до Катеринославського намісництва, центр якого спочатку розташовувався в Кременчуці, а згодом у Катеринославі. Ця адміністративно-територіальна одиниця була ліквідована за указом Павла I у грудні 1796 року. Територія Полтавщини увійшла до складу Малоросійської губернії.
Повернення Полтави із забуття розпочалося на початку XIX століття. Імперія не могла пропустити 100-річний ювілей Полтавської битви. Перша знакова подія сталася в 1802 році, коли Малоросійську губернію розділили на дві — Чернігівську та Полтавську. Столицею останньої мали стати Лубни. Це місто було культурним та економічним центром регіону, однак на користь Полтави зіграла саме Полтавська битва. У березні 1802 року місто стало губернською столицею.
Князь Куракін вирішив скористатися ювілеєм для розвитку Полтави
Губернатором Полтавської губернії було призначено дійсного таємного радника, фаворита Павла I та Олександра I, князя Олексія Куракіна. Враховуючи важливість пам’ятної події та ставлення до неї, чиновник вирішив скористатися новими можливостями для розвитку міста. Центром губернської столиці він запропонував зробити місце, де Петро I зустрівся із захисниками Полтавської фортеці. Площу назвали Олександрівською на честь тодішнього імператора. Уже в 1806 році було розроблено генеральний план казенних споруд. Архітектором виступив Андріян Захаров, який прославився проєктом Адміралтейства в Санкт-Петербурзі. Згідно з планом, від великої круглої площі мало відходити вісім вулиць. Посеред кола планувалося встановити пам’ятник Полтавській битві.
Однак відкрити пам’ятник до 100-річного ювілею битви місцева влада не встигла. Його відкрили лише через два роки — 27 червня 1811 року. Автором проєкту став французький архітектор Тома де Томон, який відомий своєю композицією Стрілки Василівського острова в Санкт-Петербурзі. Велике село почало перетворюватися на «малий Петербург».
Візит Олександра I до Полтави в 1817 році
Подробиці цього візиту були опубліковані на сторінках журналу «Син Батьківщини». Імператор проїхав практично всю Малоросію. Останнім містом на шляху до Полтави став Кременчук, якому цар приділив особливу увагу. До столиці Полтавської губернії імператор прибув 14 вересня о 7 годині вечора. У Полтаві цар одразу вирушив до соборної Успенської церкви, де його зустріли преосвященний Мефодій із духовенством, генерал-фельдмаршал князь Барклай де Толлі, Малоросійський військовий губернатор князь Рєпнін, генералітет, цивільний губернатор, губернські чиновники, дворянство і численний народ.
Цар вислухав коротке привітання, яке виголосив преосвященний Мефодій, після чого відразу вирушив через дзвіницю до церкви, яка була заповнена величезною кількістю дам, що мріяли побачити високого гостя. Охочих побачити імператора було так багато, що у великій церкві зовсім не залишилося місця для його проходу. Після молебню цар направився до дому дійсного статського радника Кочубея, де мав зупинитися.
Уже о 8 годині ранку 15 вересня Олександр I відбув з міста до Шведської могили, поблизу якої були розміщені війська третього корпусу. Тут імператор організував спеціальний огляд військ, що складалися з піхоти й кінноти загальною чисельністю 13 000 осіб. Усі вони проходили перед імператором церемоніальним швидким маршем взводну дистанцію, а потім і колонами. Близько першої години дня імператор повернувся до місця перебування в Полтаві. Олександру I представив духовенство, чиновників, дворянство та почесних жителів міста з хлібом та сіллю малоросійський військовий губернатор. Цього дня для Олександра I влаштували обід, на який запросили військових і цивільних начальників губернії, весь генералітет та губернського дворянського маршала.
О пів на десяту вечора цар вирушив на бал, організований дворянством у домі дворянського зібрання. Подія була справжньою розкішшю. Присутні були вражені яскраво освітленими залами, блиском уборів, хором співаків і гуркотом музики. У приміщенні панували побожна радість і душевне задоволення. Імператор був поблажливий і буквально підкорив серця присутніх. Олександр I кілька разів танцював польський вальс, і близько півночі покинув захід. Олександрівська площа, монумент на честь Полтавської битви й все місто тієї ночі були особливо освітлені.
О 8 годині ранку 16 вересня імператор знову вирушив до Шведської могили, де для нього влаштували божественну літургію. Потім він провів огляд військ, після чого для нього організували історичну реконструкцію легендарної битви. Ці маневри завершилися близько другої години дня. Після цього монарх вирушив на обід до квартири генерала барона Сакена в селі Яківці й близько 5 години дня повернувся до міста.
Увечері Олександр I вирушив з візитом до княгині Варвари Олексіївни Рєпніної. Імператора в будинку військового губернатора частували чаєм.
О 8:30 ранку 17 вересня імператор вирушив оглядати різні полтавські заклади, зокрема острог, військовий госпіталь і Будинок виховання збіднілих дворян. За виразом обличчя імператора було видно, що він був задоволений облаштуванням і чистотою всіх цих будівель. У Будинку виховання цар скуштував приготований для вихованців житній хліб, спробував квас і був дуже веселий. Тут же Олександр I попрощався з військовим губернатором, сів у коляску і вирушив по тракту в напрямку Харкова.