Миргородська авіабаза — один із ключових військових аеродромів України з багатою та багатошаровою історією. За майже століття свого існування вона пройшла шлях від невеликого авіаційного об’єкта до стратегічно важливої бази Повітряних сил України. Аеродром пережив Другу світову війну, масштабний розвиток у період СРСР та подальшу трансформацію після здобуття Україною незалежності. У 2020-х роках Миргородська авіабаза залишається важливим елементом оборонної інфраструктури країни та відіграє значну роль у забезпеченні боєздатності української військової авіації. Далі на poltava.com.ua.
Зародження аеродрому: будівництво у 1930-х роках
Історія Миргородської авіабази бере початок у середині 1930-х років, коли в Радянському Союзі активно розвивалася військова авіація та створювалася мережа аеродромів на всій території країни. Вибір місця під майбутній аеродром у районі міста Миргорода Полтавської області був зумовлений вигідним географічним положенням: рівнинна місцевість, зручні підходи та відносна віддаленість від великих промислових центрів.
Первісно аеродром являв собою досить простий ґрунтовий майданчик із мінімальною інфраструктурою, призначений насамперед для базування та обслуговування легкої авіації й навчальних підрозділів. Подібні аеродроми в той період часто створювалися швидко та з розрахунком на подальше розширення, оскільки радянська військова доктрина дедалі активніше робила ставку на розвиток повітряних сил.
Цікаво, що у 1930-ті роки аеродроми такого типу нерідко будувалися за участю як військових інженерів, так і цивільних будівельних організацій, а частина робіт виконувалася вручну — із використанням найпростішої техніки. Це дозволяло в короткі строки створювати мережу авіаційних майданчиків навіть у віддалених від великих центрів регіонах.
Вже на ранньому етапі Миргородський аеродром розглядався як потенційний вузол майбутньої авіаційної інфраструктури. Його розвиток відбувався паралельно зі зростанням ролі авіації у військовій стратегії СРСР, особливо на тлі посилення міжнародної напруги в другій половині 1930-х років. До війни база використовувалася Червоним повітряним флотом.
У передвоєнні роки тут почали з’являтися перші авіаційні підрозділи, а сам об’єкт поступово розширювався: покращувалася поверхня злітно-посадкової смуги, зводилися тимчасові технічні споруди та склади для авіаційного обладнання. Хоча інфраструктура залишалася доволі простою, аеродром уже тоді включався до загальної системи підготовки льотного складу та передислокації авіаційних частин.
Друга світова війна та військове використання
Із початком Другої світової війни значення Миргородського аеродрому різко зросло. У різні періоди він використовувався як важливий військовий об’єкт, а його роль безпосередньо залежала від розвитку бойових дій у регіоні.
У період окупації Полтавської області німецько-фашистськими військами аеродром було захоплено та використовувано в інтересах авіації Люфтваффе. Тут розміщувалися німецькі літаки, а інфраструктура аеродрому була частково переобладнана під потреби окупаційних сил. Об’єкт застосовувався для забезпечення бойових вильотів, а також як допоміжний майданчик для постачання й технічного обслуговування авіації.
Після звільнення Миргорода радянськими військами у 1943 році аеродром було швидко відновлено та знову введено до системи фронтової авіації. Уже з червня 1943 року тут базувався 804-й бомбардувальний авіаційний полк, який згодом увійшов до складу 293-ї бомбардувальної авіаційної дивізії.
У лютому 1944 року підрозділ було перетворено на 161-й гвардійський бомбардувальний авіаційний полк, що входив до складу 8-ї гвардійської бомбардувальної авіаційної дивізії. На цьому етапі основним типом авіаційної техніки стали бомбардувальники Пе-2, які активно застосовувалися в бойових операціях завершального періоду війни.
Миргородська авіабаза та операція «Френтік»
Особливе місце в історії аеродрому займає його участь в операції «Френтік» (Operation Frantic) — спільній радянсько-американській програмі «човникових» бомбардувань 1944–1945 років. У межах цієї операції американські важкі бомбардувальники здійснювали рейди за маршрутом «Англія — Італія — СРСР», використовуючи радянські аеродроми для проміжної посадки та дозаправки. Миргородський аеродром у цей період отримав умовне позначення «Station 561» (USAAF Station 561), ставши частиною тимчасової мережі баз ВПС США на території СРСР.
Для забезпечення цієї унікальної операції в березні 1944 року у складі ВПС РСЧА було сформовано 169-ту авіаційну базу особливого призначення. Її завданням стала підготовка інфраструктури аеродромів, організація взаємодії з американською стороною та забезпечення всіх технічних і логістичних процесів. До складу бази входили підрозділи аеродромного обслуговування, інженерні, технічні та автомобільні частини. Командування миргородським батальйоном аеродромного обслуговування здійснював майор Г. Тедеєв.
2 червня 1944 року на аеродромі в Миргороді приземлилися перші американські бойові літаки — 65 важких бомбардувальників B-17. Упродовж наступних місяців союзна авіація активно використовувала аеродромну мережу регіону. За чотири місяці в рамках операції було виконано 18 рейдів, у ході яких здійснено понад 2200 вильотів по стратегічних цілях противника в глибокому тилу. Американські екіпажі також проводили розвідувальні місії, виконавши понад 100 вильотів і сфотографувавши сотні важливих об’єктів.
Розвиток в епоху СРСР: модернізація та стратегічна роль
Після завершення Другої світової війни Миргородська авіабаза увійшла в новий етап свого розвитку, пов’язаний із формуванням системи стратегічної авіації Радянського Союзу та подальшою модернізацією військової інфраструктури. В умовах холодної війни до аеродромів висувалися значно вищі вимоги, що зумовило масштабну реконструкцію об’єкта.
У 1950-х роках авіабазу в Миргороді було кардинально модернізовано. У 1953 році тут було укладено нове бетонне покриття злітно-посадкової смуги, а також реконструйовано рульові доріжки та місця стоянки авіаційної техніки. Ці роботи суттєво підвищили клас аеродрому та забезпечили можливість експлуатації більш важких і швидкісних літаків. Після завершення модернізації аеродром був повторно введений в експлуатацію в 1956 році, вже як повноцінний військовий авіаційний вузол нового покоління.
Відтоді Миргород став частиною системи базування радянської дальньої та фронтової авіації. Наприкінці 1950-х — 1960-х років тут розміщувалися стратегічні бомбардувальники Ту-16, а також більш ранні Ту-4, які використовувалися як носії великої дальності дії. Зокрема, у 1950-х роках на аеродромі базувалися підрозділи 202-го важкого бомбардувального авіаційного полку, що підкреслювало його значення в структурі ВПС СРСР як елемента стратегічної авіації.
З розвитком реактивної авіації та зміною військової доктрини СРСР роль Миргородського аеродрому поступово трансформувалася. З 1977 року тут на постійній основі був розміщений 831-й винищувальний авіаційний полк, нагороджений орденами Червоного Прапора та Кутузова. На озброєнні полку в той період перебували винищувачі МіГ-21, які вважалися основою радянської фронтової авіації та активно використовувалися для завдань протиповітряної оборони й перехоплення повітряних цілей.
У середині 1980-х років розпочався новий етап модернізації авіаційного парку. З 1985 року 831-й авіаційний полк почав переозброєння на більш сучасні винищувачі Су-27, що значно підвищило бойові можливості підрозділу. Ці літаки відзначалися високою маневровістю, дальністю польоту та сучасними на той час системами керування озброєнням, що зробило Миргород, який відомий як місто-курорт, одним із ключових центрів базування сучасної фронтової авіації СРСР в пізній радянський період.
Незалежна Україна: новий етап розвитку
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Миргородська авіабаза перейшла під контроль Збройних сил України, відкривши нову сторінку своєї історії. Уже в перші місяці незалежності українське військове керівництво почало формувати власну систему повітряних сил, і підрозділи, що базувалися тут, відіграли в цьому процесі важливу роль.
13 січня 1992 року особовий склад авіаційного полку, дислокованого в Миргороді, склав присягу на вірність українському народові. Цей момент став ключовим в історії частини та символізував остаточний перехід аеродрому й авіаційного з’єднання під юрисдикцію незалежної України.
На базі полку згодом була сформована 831-ша бригада тактичної авіації Повітряних сил Збройних сил України. З часом це з’єднання стало одним з основних елементів української бойової авіації.
В умовах становлення держави та обмежених ресурсів 1990-х років авіабаза продовжувала виконувати завдання з підтримання бойової готовності, попри складні економічні умови. Тут зберігалася й розвивалася школа військової авіації, проводилися тренувальні польоти, чергування в системі протиповітряної оборони та підготовка льотного складу.
У складі української армії 831-ша бригада тактичної авіації, яка у 2024 році отримала почесне найменування «Миргородська», вже багато років зберігає статус одного з найбільш боєздатних підрозділів Повітряних сил Збройних сил України.
Джерела:
- https://gazeta.ua/articles/history/_fashisti-ne-zmogli-rozbombiti-vijskovij-aerodrom-u-mirgorodi-cherez-hmarnist/561686
- https://slavia.do.am/news/istorija_831_brigadi_taktichnoji_aviaciji/2019-09-09-917
- https://zmist.pl.ua/publications/nbspletyuchi-forteci-nad-poltavoyu-istoriya-operaciji-frentik
- https://yes-poltava.com.ua/uk/eternal/operacziya-frentik-yak-poltavshhyna-stala-chastynoyu-strategichnogo-planu-soyuznykiv
- https://airandspace.com.ua/news/chovnykovi-operatsii-v-muzeyniy-ekspozytsii.html