Вересень 1941 року став для Полтави переломним моментом, коли звичне довоєнне життя за лічені дні змінилося реальністю окупації. Місто опинилося під контролем німецьких військ, а його жителі — в умовах невизначеності, страху та стрімкого руйнування звичного укладу. Відступ радянських частин, зміна влади, перші накази окупаційної адміністрації та різке погіршення побутових умов поставили полтавців перед необхідністю миттєво адаптуватися й шукати способи виживання в новій, вкрай тяжкій реальності. Далі на poltava.com.ua.
Як жила Полтавщина до війни?
У другій половині 1930-х років Полтавська область входила до складу Української РСР і жила в умовах, характерних для всього Радянського Союзу того часу. Це був період активної індустріалізації, посиленої державної мобілізації ресурсів і жорсткої орієнтації на виконання та перевиконання планів виробництва. Економічне й суспільне життя поступово підпорядковувалося логіці військової готовності, хоча формально країна ще не перебувала в стані війни.
У регіоні, як і по всьому СРСР, розвивалася система масової допризовної та військової підготовки населення. Особливу увагу приділяли молоді. Створювалися спортивні та оборонні організації, працювали стрілецькі й авіаційні гуртки, парашутні вежі, тири та курси різних видів підготовки. У Полтаві, наприклад, парашутна вежа функціонувала в Корпусному саду й приваблювала молодь, яка хотіла випробувати себе в стрибках із парашутом.
Широко поширилися курси протиповітряної та протихімічної оборони. Молодь масово проходила підготовку з різних військових спеціальностей. На вулицях міст можна було побачити юнаків із нагрудними значками на кшталт «Ворошилівський стрілець» або «Готовий до праці й оборони», які символізували успішне проходження нормативів фізичної та військової підготовки.
Особливе місце в системі підготовки посідали навчальні заклади. Полтавський педагогічний інститут вважався одним із лідерів за рівнем військової підготовки студентів. За даними дослідників, серед учнів було підготовлено близько 200 «ворошилівських стрільців», 57 мотоциклістів, 75 кулеметників, 57 гранатометників, 43 зв’язківці та 32 водії. Подібна система фактично перетворювала навчальні заклади на важливий резерв кадрів для майбутньої армії.
Поряд із фізичною підготовкою активно велася ідеологічна робота. Радянська пропаганда формувала образ сильної й непереможної Червоної армії, підкреслюючи її досягнення та міць. Водночас увага населення значною мірою концентрувалася на успіхах держави, що знижувало критичне сприйняття міжнародної ситуації та можливої загрози війни.
Однак уже наприкінці 1930-х років на тлі подій у Європі та радянсько-фінської війни серед населення почали з’являтися тривожні настрої. Люди отримували новини про втрати та випробування на фронтах, що поступово руйнувало впевненість у повній захищеності країни.
У результаті до початку 1940-х років Полтавщина опинилася в стані, коли з одного боку, суспільство було максимально мобілізоване та підготовлене ідеологічно й фізично, а з іншого — значна частина населення не очікувала, що бойові дії можуть безпосередньо торкнутися території Радянського Союзу.
Початок війни
Як тільки німецькі війська 22 червня 1941 року атакували СРСР, вся система державного та економічного життя була швидко перебудована на воєнні рейки. Виробничі й людські ресурси мобілізувалися для потреб оборони країни. На підприємствах районних центрів Полтавщини — в Оржиці, Хоролі та інших — проходили масові мітинги, на яких партійне керівництво закликало до підтримки держави та зміцнення патріотичних настроїв.
Після радіозвернення про початок війни по всій області почали формуватися винищувальні загони народного ополчення. Ці підрозділи створювалися в перші ж дні та розглядалися як додатковий резерв для захисту територій. В офіційних зведеннях того часу регулярно підкреслювався «виробничий та ідеологічний підйом», який мав демонструвати згуртованість суспільства перед загрозою.
Важливу роль у формуванні громадської думки відігравали засоби масової інформації. Газета «Більшовик Полтавщини» активно публікувала матеріали, спрямовані на посилення патріотичних настроїв. На її сторінках з’являлися листи робітників, студентів і службовців, які висловлювали готовність до захисту країни. У цих публікаціях підкреслювалися рішучість і впевненість у перемозі, а також засудження противника.
Характерним прикладом є лист студента Полтавського педагогічного інституту Я. Матвійчука, опублікований 24 червня 1941 року. У ньому він заявляв про готовність вступити до Червоної армії та захищати країну, підкреслюючи, що готовий замінити підручники на зброю. Подібні тексти широко поширювалися в пресі та на радіо, формуючи єдиний інформаційний фон.
Паралельно публікувалися звернення жінок, які висловлювали готовність замінити чоловіків на промислових підприємствах, а також агітаційні матеріали та плакати, що підтримували мобілізаційний настрій населення.
Однак, попри високий ідеологічний підйом і масову пропаганду, реальна воєнна обстава розвивалася стрімко й значно складніше. Уже до вересня 1941 року територія Полтавської області опинилася в зоні активних бойових дій. Розпочалася термінова евакуація великих промислових підприємств і матеріальних ресурсів у східні райони країни.
Оборону регіону здійснювали сили Південно-Західного фронту під командуванням генерала Михайла Кирпоноса. В окремі періоди координацією військ також займалися вищі військові керівники, зокрема маршал Семен Будьонний, штаб якого деякий час розташовувався в районі Горбанівки під Полтавою.
У ході запеклих боїв із німецькими танковими з’єднаннями під командуванням генералів Кляйста та Гудеріана радянські війська опинилися у важкому становищі. Після оточення в районі Лохвиці значні сили Південно-Західного фронту потрапили в оперативне кільце. Подальші бої на напрямках Києва, Удаю та Сули призвели до серйозних втрат і фактичного знищення фронтового угруповання.
Багато підрозділів опинилися відрізаними, частина бійців потрапила в полон. У результаті бойових дій німецькі війська отримали оперативний вихід у напрямку Полтави, що стало передвісником подальших подій у регіоні.
Окупація Полтави у вересні 1941 року
Вже 18 вересня 1941 року Полтава була зайнята німецькими військами. Попри запеклі бої на підступах до міста, сам обласний центр був узятий порівняно швидко. У радянському військовому плануванні Полтава не розглядалася як об’єкт тривалої й глибокої оборони, тому стійку лінію захисту всередині міста організувати не вдалося.
У ранкові години, близько 11:00, німецька піхота розпочала масований наступ. Одночасно з боку Решетилівки в місто увійшли танкові підрозділи, фактично завершивши оточення Полтави. Бойові зіткнення в міській межі тривали недовго — за свідченнями очевидців, вуличні бої тривали близько пів години, після чого опір було придушено.
Увечері того ж дня ситуація остаточно змінилася. До 22:00 години 18 вересня 1941 року Полтава повністю перейшла під контроль німецької армії. Розпочався новий етап в історії міста — період окупації, який тривав до 1943 року і став одним із найтяжчих для місцевого населення.
Реакція полтавців на захоплення Полтави
Період зміни влади в Полтаві у вересні 1941 року супроводжувався коротким, але вкрай хаотичним проміжком часу, коли радянські війська вже залишили місто, а німецькі частини ще повністю не встановили контроль над його територією. Саме в цей момент, як зазначає дослідник Віктор Ревегук у книзі «Полтавщина в роки радянсько-німецької війни», у місті виникла ситуація фактичного безвладдя.
У цих умовах частина населення спробувала використати невизначеність для вирішення побутових і господарських питань. Люди активно займалися збиранням урожаю та вивезенням майна, яке раніше належало державним структурам або підприємствам і не було евакуйоване. Одночасно почалися масові випадки вилучення товарів зі складів і магазинів, де залишалися продукти першої потреби — сіль, борошно, цукор, сірники та інші предмети повсякденного вжитку.
Особливо помітні епізоди фіксувалися на харчових виробництвах. За описами Ревегука, з кондитерської фабрики жителі виносили продукти — повидло, варення, патоку — використовуючи для цього будь-яку доступну тару: відра, миски, коробки та навіть саморобні паперові пакети. В умовах невизначеності багато хто намагався забезпечити свої родини запасами хоча б на найближчий час.
Додатковим фактором нестабільності стало руйнування системи охорони громадського порядку. Після відступу військ охорона міської в’язниці залишила свої пости, що призвело до звільнення ув’язнених. У результаті на вулицях міста опинилася значна кількість кримінальних елементів, що ще більше посилило хаотичність подій і призвело до зростання випадків мародерства.
При цьому важливо зазначити, що більшість жителів у той момент перебувала в стані невизначеності й не мала уявлення про те, як розвиватимуться події далі. Люди одночасно намагалися вижити, зберегти майно та адаптуватися до різкої зміни влади.
Однак уже протягом короткого часу ситуація почала різко змінюватися. З приходом німецьких військ у місті була встановлена жорстка система контролю. Одним із перших кроків окупаційної адміністрації стало поширення наказів, що попереджали про суворі покарання, аж до розстрілу, за грабежі та порушення встановленого порядку. Це швидко припинило стихійні дії та закріпило новий режим, заснований на жорсткій дисципліні та страху покарання.
Ставлення жителів до приходу німецьких військ було неоднозначним. Частина населення зустріла окупацію з ворожістю та тривогою, інші намагалися пристосуватися до нових умов, а окремі особи почали співпрацювати з окупаційною адміністрацією. В умовах різкої зміни влади та руйнування попередньої системи управління суспільство опинилося розділеним.
Формування поліційних структур
Практично одразу на території Полтавщини почали формуватися місцеві поліційні структури, підпорядковані німецькій владі. До їх складу потрапляли різні категорії населення: люди, які постраждали від радянської системи, ті, хто шукав особисту вигоду, а також особи, що прагнули отримати владу й привілеї в нових умовах.
Матеріальне стимулювання також відігравало роль у залученні до співпраці. Згідно з дослідженнями, зокрема роботами Віктора Ревегука, у 1941 році грошове утримання поліцаїв залежало від посади: рядовий отримував близько 5 рублів на день, старші групи — 9 рублів, заступники начальників районної поліції — 11 рублів, а начальники — 14 рублів на день. Додаткові виплати передбачалися для сімейних співробітників.
Така система оплати, а також можливість отримання влади й доступу до ресурсів сприяли формуванню поліційних структур на місцях. Поряд із цим траплялися випадки добровільної співпраці з окупаційною адміністрацією без прямого примусу.
У Полтаві почалася радикальна трансформація суспільного й адміністративного життя. Стара система управління була ліквідована, натомість формувалася нова окупаційна структура, яка визначала повсякденне життя мешканців у наступні роки війни.
Встановлення нових порядків і репресії в Полтаві
Після закріплення німецьких військ у Полтаві окупаційна адміністрація почала поетапно запроваджувати новий порядок життя, який охоплював усі сфери — від повсякденного побуту до економіки та ідеологічного контролю. Одним із перших символічних змін стало приведення території до центральноєвропейського часу: годинники були переведені на дві години назад, що мало підкреслити включення захоплених земель до системи «нового порядку».
Важливим кроком стало обмеження інформаційного простору. У населення конфісковували радіоприймачі, а ті, що залишалися, підлягали обов’язковій реєстрації. Це дозволяло повністю контролювати доступ до інформації та блокувати будь-які відомості ззовні, окрім офіційних повідомлень окупаційної влади.
Практично одразу разом із встановленням нового режиму почалися репресії проти місцевого населення. Арешти та розстріли стали частиною повсякденної реальності окупації. Подібні події відбувалися не лише у великих містах, а й у сільській місцевості. Так, у селі Великі Сорочинці в період з 14 по 17 вересня 1941 року було знищено 86 жителів, що показує масштаб насильства вже в перші тижні встановлення контролю над регіоном.
Голокост єврейського населення та ідеологічний контроль
Особливо тяжкою стала доля єврейського населення. У Полтаві до війни, за даними Державного архіву Полтавської області, проживало близько 22 тисяч євреїв. Частина з них встигла евакуюватися на схід, однак ті, що залишилися, були знищені в ході окупаційної політики. Перші розстріли євреїв у місті відбулися вже 22 вересня, а наприкінці місяця до Полтави прибула зондеркоманда 4б, яка до початку листопада 1941 року розстріляла кілька сотень євреїв. По всій Полтавщині за роки окупації було вбито близько 22 000 осіб єврейського походження.
Ідеологічний контроль також був важливою частиною нової системи. Окупаційна влада активно використовувала пресу, в якій поряд із вихвалянням Німеччини публікувалися матеріали, спрямовані проти радянської влади. Будь-яка антиокупаційна діяльність, зберігання листівок або поширення альтернативної інформації суворо каралися — від арештів до смертної кари.
Одночасно на окупованих територіях впроваджувалася система примусової праці. Українське населення розглядалося як робочий ресурс. Майже одразу почалася підготовка до масового відправлення молоді до Німеччини. Попри терор і розстріли, голоду в Полтаві в вересні 1941 року не було. Усі працездатні мали працювати, а непрацездатні отримували пайок. У роки окупації Полтави розрахунки на базарі та між людьми здійснювалися німецькими окупаційними марками або радянськими рублями.
Фактично вся система окупаційного управління спиралася на насильство, страх і жорсткий контроль. Попри те, що великих фронтових боїв у Полтавській області в цей період не велося, господарство регіону опинилося в тяжкому стані. Значної шкоди було завдано ще на етапі відступу радянських військ, коли знищувалися об’єкти, які неможливо було евакуювати, щоб вони не дісталися противнику. У період окупації руйнування та занепад лише посилилися, поглиблюючи загальну кризу регіону.
Джерела:
- https://poltava.to/news/30026/
- https://zmist.pl.ua/publications/okupacziya-poltavy-1941-1943-rokiv-yak-misczevi-zhyly-z-nimczyamy
- https://poltava.to/project/6441/
- http://zorya.poltava.ua/zhittja-poltavi-pid-chas-okupacii-i-pislja-nei/
- https://zmist.pl.ua/publications/nimecki-viiska-v-misti-yak-poltava-perezhila-nacistsku-okupaciyu
- https://poltava.to/news/30035/
- https://zmist.pl.ua/news/lystivky-z-vymogamy-pryjty-na-rozstril-yakoyu-bula-poltava-v-chasy-golokostu
- https://poltava.archives.gov.ua/publikatsiyi/127-holokost-na-poltavshchyni-u-1941-1943-rr