Голокост на Полтавщині у 1941–1943 роках є однією з найтрагічніших сторінок історії Другої світової війни, яка залишила глибокий слід у пам’яті українського народу. Під час нацистської окупації території України жертвами систематичного знищення стали мільйони людей, серед яких були євреї, роми та представники інших етнічних і соціальних груп. Полтавщина також стала свідком цього звірячого насильства. Далі на poltava.com.ua.
У період від 1941 до 1943 року на території області відбувалися масові розстріли, знищення єврейського населення, а також переслідування інших «небажаних» груп. Жертвами нацистських військ і їхніх колаборантів стали десятки тисяч людей. Голокост виявився не лише трагедією єврейського народу, а й уроком для всього людства.
Голокост у Полтаві
Голокост на території України був особливо жорстоким. За різними оцінками, загалом було знищено близько 1 500 000 євреїв. Лише в Полтаві напередодні Другої світової війни єврейська громада налічувала понад 22 000 осіб. Майже половина з них стала жертвами нацистського режиму. Полтава була окупована нацистами 18 вересня 1941 року. Відповідно до нацистського адміністративного поділу, місто входило до генеральної округи Київ – адміністративно-територіальної одиниці Райхскомісаріату Україна.
Процес знищення євреїв у Полтавській області, як і по всій Україні, мав однаковий сценарій. Нацисти діяли за чітким алгоритмом. За 1–2 дні до масових убивств німці розклеювали накази, які зобов’язували євреїв з’явитися в зазначене місце, узявши із собою запас їжі на кілька днів, теплий одяг і цінні речі. Людей свідомо вводили в оману, заявляючи, що їх вивезуть до іншого населеного пункту для роботи. Під час збору в євреїв відбирали всі цінні речі. Крім того, поліцаї обшукували їхні квартири за адресами, які надавали сільські старости або міські бургомістри. Усе награбоване ділилося між поліцаями та фольксдойче, яких німці цінували за знання німецької та української мов.
Зі спогадів очевидців відомо, що місцеві жителі не очікували, що воєнні дії торкнуться Полтави. Місто було тиловим, люди працювали та спілкувалися між собою. Євреї, дізнавшись про наближення німців, вирішили залишитися. Дехто з них, маючи досвід Першої світової війни, вважав, що німці – це інтелігентна нація, яка не становить загрози для мирного населення. Однак усе сталося інакше.
Щойно окупувавши Полтаву, нацисти одразу взялися за антисемітську пропаганду, яка, вочевидь, підштовхнула деяких полтавців до видачі євреїв. Показовим у цьому контексті є звернення гебітскомісара під назвою «10 000 рублів нагороди», оприлюднене на Полтавщині. Воно було адресоване українським селянам і закликало боротися з «бандитською наволоччю», яку очолюють «жидобільшовики». У зверненні стверджувалося, що ці люди псують врожай, і пропонувалася винагорода в розмірі 10 000 рублів або натуральними продуктами на таку ж суму, або наділом землі до 1 гектара кожному, хто повідомить про напад на продовольчі запаси. Обіцялося, що затриманого звинуватять у замаху та піддадуть «справедливому покаранню».
На вулицях Полтави почали з’являтися карикатури, де євреї зображувалися як класові вороги та спекулянти. Окрім цього, серед населення поширювалися брошури, що нібито викривали негативне ставлення євреїв до українців.
Єврейський комітет у Полтаві
У Полтаві нацисти, які прийшли до влади, одразу ж створили єврейський комітет, який провів реєстрацію єврейського населення. Водночас у місті відбувалися масові вбивства. З 4 до 30 жовтня 1941 року солдати зондеркоманди 4б вбили 723 людини, а з 31 жовтня до 5 листопада 1941 року – ще 137 євреїв. Загалом у ті дні жертвами стали 860 представників єврейської громади.
Згодом у Полтаві з’явилися оголошення з текстом, подібним до того, який нацисти поширювали в Києві перед розстрілами в Бабиному Яру. У ньому йшлося про те, що всі євреї мають з’явитися на вулиці Пушкарівській о 8:00 23 листопада 1941 року для переселення. При собі потрібно було мати теплий одяг, речі, гроші та харчові продукти. Усіх, хто не з’явиться, нацисти погрожували вбити, так само як і тих, хто їх переховуватиме.
23 листопада 1941 року солдати зондеркоманди 4а айнзатцгрупи «С» під командуванням штандартенфюрера СС Пауля Блобеля відвели людей на старе кладовище, де забрали в них одяг і речі. Потім євреїв групами по 20–30 осіб підводили до старого тиру та розстрілювали. За розповідями очевидців, убитих, а також поранених скидали у протитанкові рови та засипали землею. Дітям змащували губи та ніс отруйною рідиною, а немовлят кидали до ями ще живими. Свідки розповідали, що всю ніч із 23 на 24 листопада з ями було чути стогони, а земля здавалася такою, що здригається.
Того дня від рук нацистів загинули 1 538 осіб. Речі та одяг убитих передали бургомістру Полтави, щоб він розподілив їх між етнічними німцями. Розстріли невеликих груп євреїв у місті тривали й в 1942, і в 1943 роках. Загалом за час окупації у Полтаві було вбито понад 2 500 євреїв.
Вбивства євреїв у Пирятині
6 квітня 1942 року, на релігійне свято Великдень, нацисти влаштували жорстокі знущання з євреїв. Після цього їх роздягли догола, розділили на групи по 20–25 осіб і почали розстрілювати з автоматів, заганяючи їх у яму. Поранених скидали в рів просто на вбитих, після чого засипали землею. Біля села Тарасівка, що за 3–4 кілометри від Пирятина, того дня було розстріляно близько 1 900 осіб, серед них 370 дітей.
Історики встановили імена людей, причетних до цієї страшної акції. Це командир штабу 16 групи на чолі з комісаром Фрідріхом, його заступники – Бельвард і Гуш. Виконавцями розправи були Корнеліус, Вульф і Кеммлер, а їхніми посібниками – старости Казаков і Євдошенко, їхній заступник Сенько, поліцаї – брати Петрикеєви, Чугай і Ноживенко, а також староста Пирятина Бережний, начальник районної поліції Бойко та слідчі Латишев і Абросимов.
Вбивства євреїв у Кременчуці
У цьому місті Полтавської області до початку Другої світової війни проживав найвищий відсоток єврейського населення – 21 %. Через це на території Кременчука та в його околицях було створено дев’ять спеціальних таборів для військовополонених і цивільних осіб.
За деякими даними, за період окупації міста було знищено понад 60 000 осіб, серед них 50 000 військовополонених, 8 000 євреїв і 2 000 представників інших національностей. Серед жертв, загиблих у Кременчуці, були видатні діячі науки, культури, лікарі та педагоги.
Вбивства євреїв у Миргороді
15 листопада 1941 року німці зібрали на Базарній площі єврейське населення міста, після чого погнали його центральною вулицею на розстріл. Тих, хто відставав, п’яні німецькі солдати били нагайками, палицями та прикладами. Людей розстріляли за містом, біля протитанкових ровів.
На місці страти пізніше було встановлено гранітну стелу, на якій написано: «У період від 1941 до 1943 року на цьому місці німецько-фашистські загарбники захопили та розстріляли понад 400 дітей, жінок, чоловіків – мирних жителів Миргорода».
Розправи у Хоролі
У період від 13 вересня 1941 до 19 вересня 1943 року в таборі смерті для військовополонених, який був облаштований на елеваторі та цегельному заводі у Хоролі, від тортур і знущань загинули десятки тисяч людей.
За свідченнями очевидців, у жовтні 1941 року за наказом німецького коменданта Бренка на Базарну площу міста зібралися близько 460 осіб, серед яких були старі та діти. Їм наказали взяти із собою продукти, теплі речі та цінності, пояснюючи це підготовкою до відправлення до Лубен. Під конвоєм людей повели Лубенським шосе.
Вже за межами міста нацисти наказали зійти з дороги. Зрозумівши, що їх чекає, люди почали тікати або благати про помилування. Німецький офіцер подав команду, і в ту ж мить пролунали кулеметні черги – нацисти відкрили вогонь із засідки. Дітей відвели вбік, де вбили отруйними газами. До речі, євреї вперше оселилися в Хоролі ще на початку XVII століття.
Розстріли у Гадячі
На північній околиці міста, неподалік від птахокомбінату, в урочищі Гончарний Яр за роки окупації в період з 1941 по 1943 рік були розстріляні люди похилого віку, жінки та діти єврейської національності. Крім того, тут після жорстоких катувань страчували партизанів, підпільників, комуністів та активістів як із самого Гадяча, так і з навколишніх сіл.
У Гончарному Яру було розстріляно 252 особи. Імена більшості з них залишаються невідомими.
Вбивства у Кобеляках
В январе 1942 года немцы несколько дней издевались над мирными жителями Кобеляк. Сначала их ограбили, после держали без воды и еды, а затем расстреляли в урочище Песок. Жертвами этой расправы стали 101 человек. Известно, что страшное преступление тогда совершили врачи Худут и Смирнов — они отравили 25 детей, введя им морфий.
Организаторами и исполнителями тех ужасных событий стали комендант — доктор Гот, его заместитель, который также возглавлял гестапо — доктор Циглер, а также окружной комиссар. Его заместителями были Циглер и Ляц. Помощниками нацистов выступили шеф-бургомистр Тарнавский, его заместитель Бобух, секретарь районного управления Горбань, начальник полиции Йордан.
Вбивства у Лохвиці
Фашисти одразу після прибуття в цей населений пункт почали проводити облави, щоб зафіксувати кількість єврейського населення. Спочатку євреям заборонили покидати Лохвицю, а пізніше наказали з’явитися у визначений пункт збору для відправлення на роботу до Німеччини. Тих, хто не підкорявся наказу, або розстрілювали на місці, або під конвоєм доставляли до місця страти.
Загалом із Лохвиці та прилеглих сіл було зібрано 287 осіб — це були літні люди, жінки та діти. 12 травня 1942 року цих людей під охороною вивели колоною на північно-східну околицю Лохвиці та розстріляли біля пагорба на узліссі. Жертви цієї жорстокої розправи були поховані у братській могилі, на якій у 1957 році встановили триметровий цегляний обеліск. На ньому міститься напис: «Вічна пам’ять жертвам фашистського терору. Тут спочивають громадяни Лохвицького району, розстріляні окупантами 12 травня 1942 року».
В інших населених пунктах та інші дні у Полтавської області було вбито ще близько 4 000 осіб. Загалом жертвами Голокосту на Полтавщині стали понад 26 000 мирних жителів.