Урочище Триби — це одне з найтрагічніших і найпам’ятніших місць Полтавщини, пов’язане з подіями періоду масштабних репресивних заходів, ініційованих Йосипом Сталіним. Протягом 1937-1938 років на цьому урочищі були поховані жертви сталінських репресій — люди, які зазнали арештів, катувань і страти за політичними мотивами. У той час на території Радянської України відбувалися масові чистки, знищення «ворогів народу», серед яких були селяни, інтелігенція, священнослужителі та всі, хто хоча б якось міг сприйматися як загроза чинному режиму. Далі на poltava.com.ua.
Історія урочища Триби стала одним із символів трагедії цілої нації та нагадуванням про страждання мільйонів людей, які стали жертвами тоталітарної системи. У цій статті ми розглянемо походження цього місця, його значення в контексті політичних репресій і пам’ять про ті події, які досі залишаються болючою точкою для історичної пам’яті України.
Великий терор на Полтавщині
Науковці не можуть назвати точну кількість жертв репресивних заходів сталінського режиму. Спеціалісти стверджують, що у Полтаві від кремлівського терору загинуло не менше 10 000 людей, однак є й більш страшні цифри. За словами кандидата історичних наук Олександра Супруненка, за неофіційною інформацією жертвами політичних репресій могли стати близько 37 000 людей. Полтавщина постраждала від каральної політики СРСР більше за інші регіони. Страшну статистику історики пов’язують з іменем голови управління полтавського НКВС Олександра Волкова.
Тільки за перший рік роботи цієї особи у Полтаві було замучено понад 6 000 так званих ворогів народу. Жертвами цього чоловіка ставали колишні військовослужбовці, куркулі, представники інтелігенції, священнослужителі, шпигуни й самі працівники НКВС.
Приміщення народного комісаріату внутрішніх справ СРСР у Полтаві знаходилося у Селянському банку (нині СБУ). У підвалах цієї будівлі розташовувалася тюрма, в якій і оголошували, і виконували вироки. Полтава потрапила до так званих «чорних списків» через рівень колективізації та так звану «петлюрівщину», тому план репресивних заходів перевиконувався.
Триби – страшна спадщина Олександра Волкова
За інформацією істориків, вироки про розстріли приводилися в дію безпосередньо в підвалах полтавського НКВС. Тіла вбитих спочатку вивозили на міське кладовище, але дуже швидко місця на погості не залишилося. З цієї причини невдовзі нові поховання почали робити в урочищі поблизу хуторів Триби. Це місце знаходиться недалеко від Полтави на території Терешківської громади. Точна кількість похованих тут невідома, оскільки кремлівський режим приховував свої злочини.
Розстріли полтавців проводилися таємно, іноді без оформлення жодної документації. Жертв політичних репресій ховали в спеціально виритих траншеях маленькими партіями по кілька десятків людей.
Мученицькою смертю тоді гинули й жінки. Наприклад, за антирадянську пропаганду до смертної кари була засуджена черниця Олімпіада Костянтинівна Вербицька. Її розстріляли в Трибах разом з групою церковних діячів. При цьому поранених скидали в кар’єр разом з убитими та напівживими, після чого засипали піском.
Загалом у лісі навколо урочища археологи виявили 7 колективних поховань, але їх може бути й більше. Репресії також відбувалися у Кременчуці.
Знахідки людських решток
Вперше людські рештки в Трибах були знайдені ще в 1968 році, коли відновили роботи на піщаному кар’єрі. Місцеві жителі розповідали, що почали знаходити кості та черепи зі слідами вогнепальних поранень поблизу хуторів у сімдесятих роках минулого століття. Вісімдесятих років тут працювали «чорні копачі», які займалися пошуком цінностей.
Про саму трагічну історію урочища ніхто не говорив до 1982 року, поки не вирішили дослідити Білу Гору члени невеликого гуртка археологів при Полтавському краєзнавчому музеї. Тоді дослідники побачили, як із південно-східної стіни стирчать кості. Рештки були доставлені в музей. Працівники відділу новітньої історії незабаром почали знаходити й інші рештки в кар’єрах, де розстрілювали людей.
Пам’ятний знак в урочищі Триби
У 1990 році виконком Полтавської області прийняв рішення перепоховати більшість решток в одному місці. Спочатку це був невеликий курган, однак протягом наступних років тут відбувалися додаткові поховання. Незабаром на цьому місці встановили тимчасовий хрест, а в 1991 році полтавський «Укрміськбудпроєкт» взявся за виготовлення пам’ятного знака.
Реалізація проєкту завершилася у 1995 році. На невисокому піщаному пагорбі в лісі, недалеко від дороги, було встановлено кілька хрестів різного розміру з сірого та чорного граніту. У центральній частині композиції вбудована стилізована червона зірка. Вона, за задумом творців пам’ятника, символізує розрив загальнолюдських цінностей радянською владою.
У період з 1995 по 2010 роки композицію меморіалу місцеві жителі за власною ініціативою почали доповнювати меморіальними табличками. Цей пам’ятний знак жертвам сталінських репресій є єдиним в Полтавській області.
З 2000 року в урочищі проводяться траурні мітинги та покладання квітів у День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. З 2007 року тут проходять заходи в День пам’яті жертв політичних репресій, який відзначається щорічно в третю неділю травня.
Трагічна доля головного катів полтавців Волкова
Історія самого Олександра Волкова, який займався репресіями, виявилася трагічною. У березні 1939 року за особистим наказом Лаврентія Берії щодо колишнього керівника полтавського НКВС було порушено кримінальну справу. Волкова звинуватили у фальсифікації справ проти жителів Полтави та арештували. Під час допитів у «Лефортово» та катакомбах його жорстоко били кілька разів на день, а потім приносили протокол з його визнаннями в друкованому вигляді та змушували підписувати. У жовтні 1941 року Волкова розстріляли. Його майно було конфісковано.
До політичних репресій на Полтавщині були причетні й інші особи, зокрема заступник начальника УНКВС по Полтавській області Семен Поляков, заступник начальника слідчого відділу УНКВС по Полтавській області — молодший лейтенант державної безпеки Іван Титов, начальник відділення другого відділу УНКВС Василь Федоров, оперуповноважений особливого відділу УНКВС Федір Мироненко, оперуповноважений другого відділу УНКВС по Полтавській області Абрам Фішман, начальник відділення УНКВС по Полтавській області Михайло Орлов та інші.
Смертні вироки виносила трійка, до складу якої входили другий секретар Полтавського обласного комітету комуністичної партії більшовиків Марков, начальник Управління НКВС по Полтавській області Волков та полтавський прокурор Федоров.
Проблема урочища Триби
Кілька років тому на цьому місці були встановлені сміттєві баки. Правда, своєчасно вивозити відходи у влади не виходило, тому дуже швидко обочина дороги опинилася завалена сміттям. Безконтрольне забруднення території стало серйозною проблемою.
У 2020-х роках за станом урочища слідкує полтавський Краєзнавчий музей, а за сосновим лісом в окрузі — Терешківська сільська рада. Однак навіть такий посилений контроль не допомагає викорінити проблему забруднення братської могили