Неділя, 14 Серпня, 2022

Про що Виговський домовлявся під Гадячем: трансформація україно-польських стосунків

Нещодавно у мережі з’явилася новина про те, що Україна і Польща можуть підписати новий договір про добросусідство у Гадячі. 364 роки тому тут було укладено знаменитий Гадяцький договір, який передбачав спільну боротьбу з московським царатом, пише yes-poltava.com.ua. Тож, які висновки було зроблено за цей час і як змінилися стосунки між двома країнами більш як за три століття докладніше. 

Козацька старшина і річ Посполита

У вересні 1658 року гетьман Іван Виговський підписав Гадяцький договір з польським урядом. З одного боку він декларував незалежність України під назвою Велике князівство Руське. З іншого – передбачав перехід України під протекторат Речі Посполитої. Тобто утворення триєдиної держави: польсько-литовсько-української. 

У першому варіанті договору було вказано, що князівство матиме власну фінансову та судову систему. Виконавча влада передавалися в руки гетьмана, а законодавча належала депутатам від земель князівства. Православна церква отримувала ті ж самі права, що і Римо-Католицька. Проте Україна не мала права проводити власну зовнішню політику. Однак пройшовши кілька польських редакцій Гадяцькі статті у кінцевому варіанті були позбавлені терміну князівство Руське. Знялися пункти про карбування власної монети та утворення сейму. Кількість реєстрового козацтва зменшувалася вдвічі. 

Скорочена форма договору також не задовольняла правлячі кола Речі Посполитої, зокрема у пунктах про  зрівняння прав католиків і православних. А українська сторона наполягала на тому, що не хоче бути залежною від Речі Посполитої і обмежувати свої права.

Московія в свою чергу почала агітаційну політику, запевняючи проросійськи налаштовану старшину, що Виговський продає Україну полякам. Московія йде війною на Україну, і хоч під Конотопом військо Виговського розбило їх, у жовтні 1659 року гетьман під тиском складає повноваження та виїжджає з України. 

Згодом Лівобережжя переходить під контроль Московії і отримує навіть менше привілеїв, ніж пропонував Гадяцький договір. 

Оцінка цього договору різними експертами та істориками набувала полярних значень. У радянський час Виговського називали зрадником, угоду антиросійською змовою. Пізніше значення угоди трактувалося в позитивному ключі, дехто називав його початком євроінтеграції України.

Зауважимо, що до погіршення стосунків козацької держави з Московією напередодні договору призвело порушення нею прав і свобод населення, роздмухування громадянської війни, зневажливе ставлення до влади, погроми і введення російських військ на територію України. 

Польсько-українські стосунки зараз

Залежність від Росії продовжувалося ще не одне століття. І де-юре закінчилася у 1991 році з визнанням незалежності. А де-факто українська державність страждає від російського ярма ще й досі. 

Нині Польща за оцінкою по 11 критеріям журналу Forbes очолює рейтинг країн, які допомагають Україні у війні найпотужніше. 

Польща прийняла найбільшу кількість українських біженців та створили для них необхідні умови. Їх можна перераховувати довго, зазначимо єдину деталь —  у польському додатку з розкладом громадського транспорту додали українську мову. За неофіційними даними у Польщі проживає кілька мільйонів українців. Країна створила спрощений механізм доступу до ринку праці для українських біженців. Уряд Польщі підтримує їх різноманітними дотаціями, для яких був розроблений спеціальний фонд загальним розміром 1,75 млрд доларів. 

Польща і Україна підписали меморандум про співпрацю в енергетичній сфері, Україна постачає електроенергію до Польщі, що відкриває додаткові можливості експорту у Європу.

Польща передає гуманітарними вантажами медикаменти, одяг, харчування, приймає на лікування онкохворих дітей та українських бійців.

Польща активно закликає Європейський союз відмовитися від російських енергоносіїв, постачає першокласне озброєння та фінанси на підтримку армії.

Такі нехитрі паралелі яскраво показують, що країни, які засвоюють історичний досвід процвітають та користується авторитетом у світі, а ті, які нехтують — відчувають у всій красі культуру скасування та залишаються сам на сам з розбитою економікою та втраченим майбутнім. 

.