Заснування Полтавської губернії: історичний поворот у розвитку регіону

Полтавська губернія була утворена указом імператора Олександра I від 27 лютого 1802 року, відповідно до якого Малоросійська губернія була розділена на дві частини — Полтавську та Чернігівську. Це рішення ухвалювалося в межах широкомасштабних адміністративних реформ, спрямованих на централізацію влади та зміцнення державного апарату Російської імперії. Метою поділу було покращення управління регіонами та забезпечення ефективнішого збору податків, контролю за діяльністю місцевих органів влади та економічного розвитку. Далі на poltava.com.ua.

На момент створення губернії на її території проживало 1 343 029 осіб. Основною формою господарської діяльності населення було землеробство, скотарство та ремесла, серед яких особливого розвитку набуло гончарство, відоме далеко за межами регіону.

Трохи з історії Полтавщини

Перша згадка про місто Полтава в літописах датується 1173 роком, коли воно мало назву Лтава. Навесні 1239 року татаро-монгольські війська вторглися на полтавські землі, які тоді належали до Переяславського князівства. У 1362 році литовський князь Ольгерд здобув перемогу над кочовиками у битві на Синіх Водах, після чого переяславські території стали частиною Великого князівства Литовського. Полтава вперше під сучасною назвою згадується у 1430 році.

У 1569 році була створена Річ Посполита – федеративна польсько-литовська держава, що об’єднувала Польське королівство та Велике князівство Литовське. Протягом двох століть Річ Посполита залишалася однією з найбільших держав Центральної та Західної Європи.

У 1686 році між Росією та Польщею було укладено мир, відповідно до якого Річ Посполита підтвердила суверенітет Московської держави над Києвом і Лівобережною Україною. У 1708 році на землі Малоросії вступив шведський король Карл XII. У червні 1709 року відбулася Полтавська битва, у якій російська армія розгромила шведів. Ця подія мала вирішальне значення при виборі центру Полтавської губернії.

Спочатку імператор Олександр I планував зробити головним містом нового територіального утворення Лубни, оскільки воно знаходилося в центральній частині новоствореної Полтавської губернії. Однак у результаті було прийнято рішення, що з огляду на історичне значення Полтавської битви та наближення її сотого ювілею, Полтава стане не лише губернською столицею, а й резиденцією генерал-губернатора Малоросії. Урочисте відкриття Полтавської губернії.

До складу Полтавської губернії спочатку входило 10 повітів: Золотоніський, Гадяцький, Лубенський, Кременчуцький, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський, Переяславський і Пирятинський. Пізніше були створені Миргородський, Костянтиноградський, Зіньківський, Кобеляцький і Лохвицький повіти. Усі ці повіти були поділені на 245 волостей.

Урочистості на честь заснування Полтавської губернії відбулися в березні 1802 року. З нагоди цієї події був організований молебень в Успенському соборі міста Полтави, обід у губернатора, концерт і вечеря. Першим малоросійським генерал-губернатором було призначено князя Олексія Куракіна. Вважається, що саме завдяки його зусиллям Полтава почала поступово перетворюватися з глухого сірого містечка на справжній губернський центр.

У центральній частині міста незабаром з’явилися губернаторський дім, дім віцегубернатора, будівля дворянських зборів, поліційне управління, міська дума, корпус для розміщення присутніх місць, будівля майбутнього кадетського корпусу, Полтавський інститут шляхетних дівчат та перший стаціонарний театр.

Якою була Полтава на момент заснування Полтавської губернії

Згідно з історичними даними, на момент створення Полтавської губернії Полтава була скромним і безликим містом. Мабуть, лише перемога Петра I над шведами сприяла тому, що місто стало центром губернії замість Лубен, які мали географічну перевагу. Багато подорожніх того часу описували Полтаву як маленьке містечко з приблизно 1 000 низьких дерев’яних, але побілених будинків. У місті не було красивих будівель або прямих вулиць. Кам’яних будинків було не більше ніж десять.

Для тротуарів використовували гравій і пісок, що в спекотну погоду призводило до сильної пилюки, а в дощову – до бруду, у якому можна було по коліно втопитися. На момент заснування Полтавської губернії в Полтаві проживало 7 975 осіб, з яких 4 063 були чоловіки та 3 912 – жінки. Місто було відоме здебільшого своїм історичним минулим, а виглядало більше як невелике село. 

Розвиток Полтавщини після заснування Полтавської губернії

Початок XIX століття ознаменувався для Полтавщини значними змінами, які стосувалися не лише територіальних питань. Регіон почав стрімко розвиватися, що стало важливим етапом його історії. Основними заняттями населення залишалися сільське господарство та скотарство. У Полтавській губернії вирощували льон, соняшник, коноплі, тютюн, овочі та фрукти. Також активно розводили велику рогату худобу, коней, овець і свиней. 

У середині століття на території губернії налічувалося 233 кінних заводи, серед яких був один із найвідоміших – Дубрівський конезавод, який продовжує свою діяльність і нині. Жителі регіону займалися гончарством, плетінням з соломи та лози, ткацтвом, бондарством, шкіряним виробництвом та іншими ремеслами.

У 1859 році в Полтавській губернії діяло 575 підприємств, на яких працювало понад 15 000 осіб. Це були переважно винокурні, цукрові та салотопні заводи. Полтаву XIX століття справді неможливо впізнати.

Піклування генерал-губернатора Куракіна

Перш за все новий глава регіону, князь Олексій Куракін, узявся за будівництво приміщень для державних установ. Існує думка, що тоді було вирішено перетворити Полтаву на своєрідну копію малого Петербурга. Процес будівництва почався з забудови круглої Олександрівської площі, яку поділили на вісім частин. Лише за три роки навколо неї з’явилися важливі державні установи. План забудови склав особисто Олександр Борисович Куракін. Згодом був побудований міст через річку Ворсклу, який став частиною поштового тракту, що з’єднував Харків та столицю Російської імперії.

Забудова міста тривала. За наказом Куракіна в Полтаві прокладалися бруківки, бульвари та прямі вулиці, висаджувалися дерева. Однак значна частина будинків у місті досі мала солом’яні дахи. Щоб захистити Полтаву від пожеж, у місті були створені дві поліційні частини, у кожній з яких чергували пожежні команди, що відповідали за різні райони. У 1850 році пожежників поділили на три категорії. Також до гасіння пожеж залучали місцевих жителів. Найзаможнішим було наказано прибути на місце загоряння з бочками, а решта мала приносити відра, сокири та вилки.

Попри зусилля Куракіна, Полтава ще довгий час залишалася невеликим містом. Згідно з даними 1838 року, у населеному пункті проживала 15 521 особа, у 1851 році — 20 819 осіб, а в 1862 році — 29 500 осіб. При цьому площа міста продовжувала збільшуватися завдяки придбанню нових земель. У Полтаві налічувалося 1 770 будинків, з яких 46 були кам’яними. Також у місті було 4 площі, 1 публічний та 630 приватних садів, 905 городів і 2 кладовища.

У 1855 році міська дума виділила 10 000 рублів на поліпшення вулиць, що дозволило позбутися знаменитого полтавського бруду, оспіваного поетом В’яземським, який відвідав місто наприкінці 1840-х років. За його словами, його вразили зграї бродячих собак, що нападали на людей, а також свині, кози та інша худоба, яка бродила по вулицях. Розвиток міста також гальмувався через відсутність фінансів у місцевої влади.

Більш детально дізнатися про історію Полтавщини можна в Полтавському краєзнавчому музеї.

Кінець існування Полтавської губернії

Наприкінці XIX століття в губернії проживало 2 778 151 особа, і діяло 841 підприємство. На початку XX століття регіон залишався аграрним, через перевагу поміщицького землеволодіння, що обмежувало розвиток селянських господарств. Понад 95 000 селян працювали на місцевих поміщицьких маєтках. При цьому близько 60 000 осіб переїжджали на заробітки до Таврійської, Катеринославської, Херсонської губерній та на Донбас. У 1900 році на території Полтавської губернії вже функціонувало 4 416 підприємств. У період з 1906 до 1912 року близько 200 000 жителів Полтавщини переселилися до Сибіру та на Далекий Схід.

Полтавська губернія існувала до 1925 року, коли була ліквідована постановою ВУЦВК і РНК УСРР. На її території було створено п’ять округів: Полтавський, Лубенський, Кременчуцький, Роменський і Прилуцький. Після низки адміністративних реформ, у вересні 1937 року в складі УСРР була утворена Полтавська область.