Полтава — красиве стародавнє місто в центрі України, яке вважається духовною столицею країни. Проте ще кілька століть тому це було невелике поселення, більше схоже на село. Головним містом регіону Полтава стала в результаті історичного повороту, пов’язаного з Полтавською битвою 1709 року. Ця перемога Російської імперії над шведами зробила маленьке поселення стратегічно важливим містом, до якого була прикута увага як з боку військової, так і адміністративної влади. Завдяки цій битві Полтава почала активно розвиватися та зміцнювати свій статус центрального міста регіону. Далі на poltava.com.ua.
Полтава в давнину
Перша письмова згадка про місто міститься в Іпатіївському списку «Повісті временних літ» і датується 1174 роком. Тоді місто називалося Лтава. Історики переконані, що поселення з’явилося значно раніше згадки в літописі. Археологічні дослідження підтвердили, що на території Полтави люди постійно проживали ще з кінця VIII—IX століть. Початком міста вважається перше укріплене поселення, засноване слов’янами-сіверянами в IX столітті на Івановій горі.
У XI—XVII століттях Полтава перебувала на межі між Руссю та Диким Полем кочівників, а згодом — між Великим князівством Литовським і Золотою Ордою, а також між Річчю Посполитою та Московським царством. Прикордонні умови життя істотно впливали на розвиток міста. До 1569 року Полтава входила до складу Великого князівства Литовського. З 1569 року вона стала частиною Польщі, а з 1667 року — Росії. У другій половині XVI століття на Полтавщині налічувалося близько 300 різних поселень — міст, слобід і сіл. Це свідчить про високу густоту заселення регіону. У XVI—XVII століттях полтавські землі перебували під контролем польських магнатів, які володіли значними маєтками.
У 1641 році Полтава вперше згадується як місто в історичних документах. Приблизно в цей час поселення отримало Магдебурзьке право, хоча втручання феодалів у міські справи тривало. На той час у Полтаві налічувалося 812 господарств, у яких працювали шевці, гончарі, ковалі та інші ремісники. У 1646 році місто захопили загони Яреми Вишневецького.
Полтава під час Визвольної війни проти Польщі
Визвольна війна українського народу проти польської шляхти за возз’єднання з Росією розпочалася 1648 року. Збройне протистояння було спричинене кількома факторами: жорстоким феодально-кріпосницьким устроєм, національним і релігійним гнітом, особливо болісним для селянства. Основною антипольською силою стали реєстрові козаки. Очолив боротьбу Богдан Хмельницький.
Серйозне повстання спалахнуло у Запорізькій Січі наприкінці 1647 року. На початку 1648 року Хмельницький уклав союз із кримським ханом і рушив на польські війська, які він розбив 6 травня під Жовтими Водами й 16 травня — в Корсунській битві. Ці перемоги спричинили масовий визвольний рух. Уже в травні козацько-селянські загони звільнили Київ і всю Лівобережну Україну. У вересні повстанці розгромили поляків під Пилявцями й рушили на Західну Україну, взявши в облогу Львів. Хмельницький на той час залишився з основними силами у районі Білої Церкви.
Основною рушійною силою війни було селянство, яке прагнуло стати козаками й домагалося створення нових полків. До них приєдналися міщани, представники дрібної шляхти та православне духовенство. Польська влада, налякана масштабами повстання, розпочала переговори з Хмельницьким. У листопаді гетьман узяв участь в обранні нового короля Яна Казимира, з яким було підписано перемир’я. Облогу Львова зняли, і війська повернулися з Західної України. У грудні 1648 року Хмельницький урочисто увійшов до Києва. Україна фактично була звільнена від польської влади.
У цей час Полтава перетворилася на військово-адміністративний центр Полтавського полку у складі Гетьманщини, яка існувала з 1648 до 1775 року. У 1657–1658 роках полковник Мартин Пушкар намагався зробити Полтаву центром визвольного руху проти утисків з боку заможної старшини. Соціальний конфлікт між народом і верхівкою призвів до періоду Руїни, який підготував для Полтави особливе місце в історії — не лише національній, а й світовій.
У результаті Визвольної війни 1648–1654 років Полтава, позбувшись польського панування в 1649 році, перетворилася з простого містечка князів Вишневецьких на полкове місто.
Полтавська битва 1709 року
Коли багатовекторні європейські інтереси у Північній війні між Росією та Швецією перетнулися на українських землях, Україна під проводом гетьмана Мазепи отримала історичний шанс на самовизначення як окрема держава. Союзницькі плани Мазепи й Карла XII були зірвані саме під Полтавою. Місцеве населення підтримало російський гарнізон, яким командував полковник Олексій Келін. Вони на три місяці заблокували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеликої козацької фортеці свої найкращі сили. Це створило передумови для перемоги армії Петра I над військами Мазепи та Карла XII.
27 червня 1709 року російська армія під безпосереднім командуванням царя розгромила шведське військо. Ця битва стала переломним моментом у боротьбі між Шведським королівством і Московським царством. Напередодні бою шведська армія осадила Полтаву, сподіваючись на швидку перемогу. Однак росіяни укріпили місто та змогли втримати оборону до підходу основних сил. У день битви російське військо, маючи чисельну перевагу, завдало шведам нищівної поразки. Унаслідок бою більшість шведського війська було знищено або взято в полон, а сам Карл XII утік до Османської імперії.
Полтавська битва стала поворотним пунктом Великої Північної війни. Перемога Петра I остаточно змінила баланс сил у Східній Європі й ознаменувала початок зростання впливу Росії як великої європейської держави. Для самої Полтави ця битва стала найвизначнішою історичною подією, яка прославила місто на весь континент і визначила його стратегічне значення на тривалий час.
Наслідки битви для Полтави
Історія знає чимало прикладів, коли битви вирішували долю окремих міст, народів і держав на десятиліття або навіть століття. До таких належить і Полтавська битва, що визначила долю не лише Шведської імперії та Московського царства, а й України й самої Полтави. Перемога у битві 1709 року зробила місто широко знаним і стратегічно важливим для Російської імперії.
Після битви Полтава привернула особливу увагу з боку центральної влади. До міста почали надходити ресурси для зміцнення оборони, зведення нових адміністративних і культових споруд. Полтава поступово перетворювалася з провінційного центру на важливий адміністративний і культурний осередок.
Як Полтава стала центром цілого регіону?
У лютому 1802 року царським указом Малоросійську губернію було поділено на дві частини — Чернігівську та Полтавську. Це рішення ухвалили в межах широкомасштабних адміністративних реформ, спрямованих на централізацію та зміцнення влади. Місто було відоме своєю історичною спадщиною, але виглядало, мов невелике село. За деякими даними, центром Полтавської губернії планували зробити місто Лубни, яке мало географічні переваги. На користь Полтави зіграла передусім перемога Петра I над шведами у Північній війні.
Полтаву мандрівники того часу описували як маленьке містечко з низькими дерев’яними будинками. Кам’яних споруд у населеному пункті було не більше десяти. Тротуари являли собою суміш щебеню та піску, що в спеку викликала сильну пилюку, а в дощ — бруд. Проте саме Полтава стала центром новоутвореної губернії. З цього моменту розпочався активний розвиток міста.
Першим генерал-губернатором Полтавської губернії став князь Олексій Борисович Куракін. Історики переконані, що саме завдяки йому місто отримало свій архітектурний вигляд. Він вирішив зробити з Полтави малу копію Петербурга. Процес забудови розпочався з Олександрівської площі: лише протягом трьох років навколо неї з’явилися важливі державні установи. Незабаром побудували міст через Ворсклу, який став частиною поштового тракту, що з’єднав Харків та столицю Російської імперії.
Забудова Полтави активно тривала. За наказом Куракіна тут прокладали бруківку й бульвари, висаджували дерева та споруджували численні будівлі. Попри зусилля князя, Полтава ще багато років залишалася невеликим містечком. У 1855 році міська дума виділила на поліпшення вулиць 10 000 рублів, що дозволило позбутися знаменитого полтавського бруду, який оспівував у своїх творах поет Вяземський. Він побував у місті наприкінці 1840-х років.
Як Полтава стала центром регіона знову?
Ліквідація Полтавської губернії та створення Полтавської області стали важливими етапами в історії адміністративно-територіального устрою України. У квітні 1925 року Полтавську губернію було ліквідовано згідно з постановою ВУЦВК та РНК УСРР, а на її території утворено п’ять округів: Полтавський, Кременчуцький, Лубенський, Прилуцький і Роменський.
Попри адміністративну реорганізацію, Полтава зберегла статус центрального міста регіону. Уже 1937 року, після низки реформ, було утворено Полтавську область, і Полтава стала її адміністративним центром. Завдяки своєму стратегічному розташуванню, історичному значенню та розвитку міської інфраструктури місто залишалося важливим культурним і політичним осередком, що відігравав ключову роль у житті всього регіону.