Візит Катерини Великої до Полтави

Візит Катерини Великої до Полтави, що відбувся у 1787 році, став важливою подією не лише для міста, але й для всієї Російської імперії. Ця подорож була пов’язана зі зміцненням влади імператриці на завойованих територіях і символізувала визнання стратегічного значення Полтави, особливо після історичної Полтавської битви 1709 року. Далі на poltava.com.ua.

Хто така Катерина II Велика і чим прославилася імператриця?

Майбутня російська імператриця Софія Фредеріка народилася 2 травня 1729 року у невеликому німецькому містечку Штетін (нині Щецин, Польща). Вона походила зі збіднілого німецького дворянського роду, що мав родинні зв’язки з європейськими монархами. Щойно їй виповнилося три роки, почалися розмови про її одруження з майбутнім російським монархом Петром III. Софія Фредеріка мала чудову освіту для свого часу. Вона володіла кількома мовами, але не знала російської. У 1744 році майбутню імператрицю запросили разом із матір’ю до Росії. У дорозі вона почала вивчати російську мову, а також зацікавилася історією, традиціями та релігією Росії. Згодом Софія Фредеріка прийняла православ’я і за наполяганням Єлизавети взяла ім’я Катерина Олексіївна.

Життя Софії кардинально змінилося після того, як вона стала дружиною російського імператора Петра III. Весілля відбулося 1 вересня 1745 року. З Петром Катерина прожила, мабуть, найтяжчі роки свого життя. Вона неодноразово зверталася до імператриці Єлизавети з проханням дозволити їй повернутися додому, однак та відмовляла і продовжувала сподіватися на появу онуків. Після народження майбутнього імператора Павла стосунки між подружжям погіршилися. А після народження княжни Анни — стали ще гіршими.

Після смерті Єлизавети до влади прийшов Петро. Першим ділом він вирішив розлучитися з Катериною та одружитися зі своєю фавориткою — кульгавою й непривабливою Воронцовою. Цей крок призвів до перевороту 1762 року. Петра було усунуто від влади, а трон посіла Катерина II.

Її правління історики називають золотим віком для Росії. Катерина значно розширила територію імперії, приєднавши Крим і Чорноморське узбережжя. Крім того, імператриця активно реформувала державні структури. Вона підтримувала розвиток науки, культури й освіти. Катерина запрошувала до Росії провідних європейських філософів і впроваджувала ідеї Просвітництва.

Таврійський вояж Катерини II

2 січня 1787 року імператриця розпочала подорож до Криму. На той час Катерина II правила Російською імперією вже 25 років. Її таврійський вояж був масштабною поїздкою, оформленою з усією можливою пишнотою. Цим візитом правителька прагнула підкреслити могутність Російської імперії, а також продемонструвати, що Росія прийшла до Криму назавжди після чергової поразки Туреччини.

Історики писали, що ця подорож мала на меті перетворити тріумф Катерини та всієї Росії в очах Європи на демонстрацію сили перед Османською Портою та її союзниками. Подорож мала викликати страх у недоброзичливців, які прагнули позбавити Московію новопридбаних земель. Другою метою Катерини Великої була інспекція регіонів, переданих під управління князя Григорія Потьомкіна. Її цікавило, як просувається будівництво нових і перебудова старих міст, а особливо — облаштування військових портів.

Крім того, імператриця хотіла зрозуміти настрої населення, яке могло на власні очі побачити державицю та звернутися до неї зі скаргами. При цьому Катерина сподівалася заручитися підтримкою татар, які ще зовсім нещодавно перебували під турецьким васалітетом і були змучені численними війнами та ханським гнітом.

Детальний план подорожі граф Потьомкін почав складати ще за три роки до неї. У жовтні 1784 року він надіслав накази про будівництво палаців у населених пунктах, які планувала відвідати цариця. До наказів граф додав малюнки з планами квартир, а також розпис підготовки станцій із кіньми. 

Кошти, виділені з державної скарбниці, використовувалися на розвиток приєднаних територій. За них будували різні споруди та палаци, закладали сади, влаштовували ярмарки, готували гідні напої й начиння. Уздовж маршруту Катерини кожні десять верст встановлювали колону на згадку про подорож — так звану «Катерининську милю». У кожному місті для мандрівників влаштовували ілюмінацію та феєрверки.

Організація подорожі

До подорожі Катерини Великої до Криму було підготовлено так званий «найвищий кортеж», до складу якого увійшли 14 карет, 124 сани з кибитками та 40 запасних саней. Катерина Велика подорожувала у диліжансі з усіма вигодами, який тягнули 30 коней. У кареті цариці розміщувалися вітальня на 8 осіб, невелика бібліотека, кабінет, картярський стіл і всі зручності. Крім того, для імператриці підготували шестимісну та чотиримісну карети, а також «спочивальний візок».

На кожній із 76 станцій «найвищий кортеж» очікували понад 500 змінних коней. Рух відбувався неспішно: кортеж їхав з 9-ї ранку до 7-ї вечора з тригодинною перервою на обід. Під час зупинок Катерина приймала місцевих чиновників і прохачів, а також відвідувала бали, які влаштовували на її честь у різних містах.

Візит імператриці Катерини II до Полтави

Повертаючись із подорожі по Росії з Криму, імператриця відвідала Полтаву. Катерину супроводжували князь Потьомкін, Олександр Суворов, Михайло Кутузов та інші. Деталі візиту описав у статті «Подорож імператриці Катерини II у південну Росію у 1787 році» історик, завідувач архіву Міністерства Імператорського двору Григорій Васильович Єсіпов. Він зазначив, що імператриця їхала поштовим трактом із Кременчука через Кобеляки до Полтави. Коли «найвищий кортеж» наблизився до головного міста Полтавської губернії, з міської фортеці пролунала гарматна стрілянина, а в церквах задзвонили дзвони.

Біля зведених тріумфальних воріт Катерину зустрічали командири всіх легкокінних полків. Вони супроводжували імператрицю верхи біля карети. Поблизу тріумфальної арки комендант урочисто вручив імператриці ключі від фортеці. Тут також були присутні полтавські купці, міщани й ремісники. Біля Соборної церкви Катерину зустрів із хрестом архієпископ Катеринославський і Херсонсько-Таврійський Амвросій.

Приміщення для імператриці підготували у будинку чернігівського губернатора Милорадовича. Біля під’їзду царицю зустрічали Потьомкін, гофмаршал князь Іван Барятинський, катеринославський правитель Синельников із дворянством. Ще до приїзду Катерини до Полтави князь Потьомкін звернувся до Милорадовича у листі, де зазначив, що не знайшов кращого місця для перебування цариці.

Після обіду, на якому було багато гостей, особливо військових, Катерина трохи прогулялася садом зі своєю улюбленою фрейліною Протасовою. Увечері до карткової партії з імператрицею були запрошені генерал-ад’ютант Олександр Матвійович Дмитрієв-Мамонов, а також графи Кобенцель і Сеґюр. У саду та біля будинку, де зупинилася Катерина, влаштували ілюмінацію у риновках.

Реконструкція Полтавської битви

Наступного дня, 8 червня, імператриця вирушила зі своєю свитою на місце, де відбулася Полтавська битва. За її двомісною каретою їхали всі військові командири, а також штаб та оберофіцери легкокінних полків.

Після огляду старих редутів і «шведської могили» Катерина прибула до Хрестовоздвиженського монастиря. Біля святих воріт її чекали представники духовенства. Архієпископ Амвросій виголосив привітальну промову й підніс Животворний хрест, до якого, під спів хору, приклалася імператриця. Потім вона увійшла до церкви на літургію, яку правив архієпископ. Після її завершення була проголошена вічна пам’ять імператору Петру I. Згодом імператриця поспілкувалася з Амвросієм у його келії та повернулася до палацу на обід.

О 6-й годині вечора граф Безбородько представив Катерині молдавського господаря Олександра Маврокордато. Потім імператриця разом зі свитою вирушила за місто, щоб оглянути війська, що стояли у таборах. До їхнього складу входили 70 кінних ескадронів, 4 батальйони піхотних гренадерів і 4 батальйони єгерів. Імператриця об’їхала всі полки, які віддавали їй честь під музику та барабанний бій. Катерина, вийшовши з екіпажа й намету, підготовленого для неї, не приховувала емоцій і захоплено спостерігала за військами, які маршували під проводом генерала, князя Долгорукова.

Після цього імператриця насолодилася реконструкцією Полтавської битви. Згодом у своєму щоденнику граф Сеґюр написав, що битва постала перед ними живою, динамічною й натхненною картиною, дуже близькою до реальності. Російська армія була поділена на дві частини: одна зайняла російські окопи, інша — шведські редути. За розпорядженням Потьомкіна перед очима Катерини відтворили маневри, що відбувалися під час Полтавської битви.

Імператриця побачила рух кавалерії вперед, розгортання фронту з чотирьох колон, стрімку атаку, щільний і жвавий вогонь піхоти, тоді як ліве крило здійснювало хибну атаку на ліс, обходячи правий фланг супротивника. Це було дуже точне й видовищне зображення битви.

Погляд імператриці сяяв від задоволення й гордості. Здавалося, що в її жилах тече кров Петра Великого. Як випливає із записок графа Сеґюра, це величне видовище стало гідним завершенням історичної подорожі імператриці. Князь Потьомкін підніс Катерині чудове перлинне намисто, на що вона у відповідь обдарувала його подарунками та щедро роздала чини й ордени генералам і офіцерам.

На полі Полтавського битви імператриця пробула до 8-ї години вечора. Перед від’їздом до міста, просто у наметі на полі бою, графиня Браницька представила імператриці дружин військових начальників та дворян. Під гарматну канонаду цариця повернулася до Полтави.

Подарунки від Катерини Великої

У цей день імператриця дарувала князю Потьомкіну титул князя Таврійського, а архієпископу Амвросію — діамантовий хрест. Губернський провідник дворянства, бригадир Лапош, був підвищений у чин генерал-майора та звільнений зі служби з пенсією у 600 рублів на рік. Генерал-поручик Чорба отримав від імператриці орден Святого Володимира II ступеня, генерал-майор Алимов і бригадир Адабалі були нагороджені орденом Володимира III ступеня. Також понад 40 осіб отримали IV ступінь цього ордену.

Крім того, Катерина вручила своїм підданим інші подарунки: представникам вищого духовенства було передано 5 000 рублів на потреби монастирів. Суворов отримав табакерку з вензелем вартістю 3 000 рублів, а гетьман Браницький — табакерку з портретом вартістю 2 500 рублів.

Від’їзд Катерини Великої з Полтави

Наступного дня, 9 червня, полтавці зібралися, щоб подякувати імператриці. На подив багатьох, Катерина додала до списку нагороджених генерал-аншефа Преображенського полку прем’єр-майора Юрія Долгорукова та дійсного камергера, генерал-майора Олександра Дмитрієва-Мамонова. Перший отримав звання підполковника, а другий — прем’єр-майора Преображенського полку.

Перед від’їздом усі прощалися та були ушановані честі поцілувати руку цариці. Особисто попрощалися з Катериною граф Браницький із дружиною. На ґанку полтавські купці та міщани піднесли імператриці хліб-сіль і різні фрукти. У шестимісну карету Катерини були запрошені Дмитро Мамонов, графиня Скавронська, фрейліна Протасова, граф Сеґюр і граф Кобенцель.

Після проїзду фортеці імператрицю зустрів біля Успенського собору архієпископ Амвросій. Катерина зайшла до церкви, відслужила молебень і о 9-й годині ранку, під гарматну стрілянину та передзвін дзвонів, у супроводі генералітету верхи й ескадрону Острогозького легкокінного полку «найвищий кортеж» вирушив із Полтави у напрямку Карлівки.