Навколо Полтавської землі відбувалося не мало воєнних дійств, але однією з найзначущіших воєн, була саме битва під Полтавою. На початку XVIII століття розпочалася Північна війна. Петро І виступив проти Швеції з метою вибороти вихід до Балтійського моря. Участь у воєнному конфлікті мусила брати й Україна. Козацькі полки також вели воєнні дії на території Прибалтики, Московського царства та Речі Посполитої. Далі на yes-poltava.com.ua.
Рішення Івана Мазепи
Гетьман Лівобережної України, Іван Мазепа вже тоді задумався, що відносини України з Московією ні до чого хорошого не приведуть. Проте тільки коли отримав наказ віддати Правобережжя Польщі та дізнався про наміри Петра І ліквідувати автономію гетьманської держави, почав діяти. Він пішов на переговори з Карлом XII і спробував домовитися, що у разі перемоги Швеції, Україну не віддадуть на поталу Польщі, а також вона вийде з під залежності від Московської держави. Проте несподіваний наступ шведського війська на територію гетьманщини змусив Мазепу відверто перейти на бік Швеції. Разом з гетьманом на бік шведів перейшла й частина Запорізького війська. Дізнавшись про все це Петро І оголосив Мазепу зрадником на старшинській раді у Глухові 6-го листопада 1708 року. Новим гетьманом Лівобережної України обрали стародубського полковника Івана Скоропадського.
Битва під Полтавою
Карл XII кілька раз намагався захопити Полтаву, проте марно, й тоді він вирішив дати генеральний бій Петру І. Вже у 1709 році 27 червня неподалік від Полтави відбулася жорстока битва між шведською та московською арміями. Варто зауважити, що сили в цьому бою були не однаковими. Петро I з військом Скоропадського (понад 50 тис. вояків) та Карл XII зі своїм військом (до 25 тис.) зійшлися в не рівному бою. В перші ж дні битви Карл XII був тяжко поранений у ногу. До світанку наступного дня він послав свою піхоту у наступ на земляні укріплення, проте кавалерія Петра І відкинула атакувальників. Потім в хід пішла кіннота й підкріплення армії піхотинців, але під невблаганним дощем артилерії вони були змушені відступити. Карл XII наказав здійснити обхідний маневр, однак й ці дії зазнали поразки, тому військо мусило відступити в Будищанський ліс, щоб бодай якось відновити бойовий порядок.
На превеликий жаль, перевага виявилась на боці армії Петра І, а шведів накрила хвиля зброї. Відповісти на це шведи не могли, бо не мали чим, саме тому вони кинулися в рукопашний бій.
Потужним тиском та шаленим вогнем артилерії військо Петра І примусило шведів відступити. На полі бою залишилися майже 10 тис. тіл шведів, 3 тис. шведських вояків було взято у полон. Мазепі з прихильниками та невеликій частині війська вдалося переправитися на правий берег Дніпра і втекти від погоні, а разом з групою вірних йому старшин та козаків гетьман опинився на чужині в межах Османської імперії, де й помер 21 вересня 1709 року у селі Варниця, що в Молдові.
Наслідки Полтавської битви
Наслідки Полтавської битви виявилися катастрофічними для України. Найпалкіші прихильники Мазепи були страчені. Московська влада посилила в Україні тиск на всі сфери суспільного життя, її метою стало викорінення будь-яких національних поглядів. Вона позбавила посад і власності багатьох представників старшинської адміністрації. Десятки тисяч козаків і простих людей було заслано на важкі примусові роботи, а цивільних використовували як дешеву робочу силу для будівництва укріплень та каналів не тільки в Україні, а й у віддалених куточках Московської держави. В лавах козацької аристократії залишилося чимало прихильників Мазепи, які напрочуд швидко пристосувалися до імперських порядків.