Велика Багачка: історія селища з козацьким корінням

Селище міського типу Велика Багачка, розташоване в Миргородському районі Полтавської області, веде свою історію від XVI століття. Цей мальовничий куточок Лівобережної України колись був центром Багачанської сотні Миргородського полку, а згодом — повітовим містом Полтавської губернії. Багате історичне минуле, козацька спадщина, духовні традиції та природні ресурси зробили Велику Багачку важливим культурним і адміністративним центром регіону. У селищі мешкає близько 5 000 осіб, а його історія дбайливо зберігається в музеях, архітектурі та пам’яті місцевих жителів. Далі на poltava.com.ua.

Перші кроки Великої Багачки: як усе починалося

Перші згадки про Багачку як козацьке поселення трапляються в документах кінця XVI століття. Одним із перших поселенців тут був дехто Багач. Імовірно, саме від його імені й походить назва селища. Велика Багачка розташована на правому березі річки Псел, за 78 кілометрів від Полтави. Через населений пункт також протікає річка Багачка.

Історія Великої Багачки, одного з найстаріших населених пунктів Полтавщини, виявилася напрочуд цікавою. Перші документальні згадки про поселення датуються 1630 роком, коли польський король надав шляхтичу Яну Клосінському та його дружині Єлизаветі порожнє урочище під назвою Багачка. У королівському акті зазначалося, що ця місцевість включала землі й поля, відомі як Балакліка та Рудка, і перебувала в адміністрації Миргородській, тобто на території Миргородського староства Речі Посполитої.

Через кілька років, 20 березня 1637 року, Ян Клосінський отримав від короля ще одну важливу привілею — статус містечка для Багачки. Це означало офіційне визнання поселення містом із правом розвивати торгівлю. Згідно з цим актом, Багачка отримала дозвіл проводити два торгові дні на тиждень — у вівторок і суботу, а також чотири ярмарки на рік. Це відіграло важливу роль в економічному розвитку поселення та перетворенні його на значний центр місцевої торгівлі й ремесел. Сучасну назву — Велика Багачка — селище отримало у 1925 році.

Відомо, що Ян (або Іван) Клосінський згадувався у документах ще у 1646 році як «державець Полтави й Багачки», що свідчить про його високий статус і вплив. Цікаво, що представники роду Клосінських (у деяких джерелах — також Глосінські або Глошинські) згодом з’являються і в козацьких реєстрах — зокрема, Михайло Клосінський був записаний у Зборівському реєстрі 1649 року як козак із Миргорода.

Одним із перших відомих жителів Великої Багачки також був козак Михайло Брацлавець (або Браславець), якого поховали в місцевій церкві у 1644 році. Його прізвисько вказує на походження — найімовірніше, він прибув на ці землі з міста Брацлав (сучасна Вінницька область), подібно до того, як іншого козака, Никиту Сененка, прозвали Уманцем — тобто людиною з Умані.

Ці ранні згадки — не просто імена й дати, а свідчення про формування козацької громади, її становлення на історичній арені, а також перші кроки Багачки як поселення з власним обличчям, історією та місцем у системі Речі Посполитої.

Багачка: доба козацтва та Російської імперії

У 1649 році селище стало сотенним містечком Миргородського полку. Тоді Багачанська сотня налічувала 256 осіб. У 1654 році Багачка у складі Лівобережної України приєдналася до Московської держави. У 1657 році містечко взяло участь у повстанні Пушкаря і Барабаша проти гетьмана Івана Виговського, який перейшов на бік Речі Посполитої. У відповідь гетьман наказав кримським татарам пограбувати населений пункт.

Під час Північної війни населення Багачки активно допомагало російським військам у боротьбі зі шведами. У 1710 році в містечку збудували церкву Різдва Богородиці. З 1802 року Багачка належала до Миргородського повіту Полтавської губернії. У 1839 році в населеному пункті створили волосне управління. За даними 1846 року, у волосному центрі проживало 2 082 особи. Наступного року в Багачці відкрили парафіяльне училище. У 1881 році в містечку збудували Троїцьку церкву.

Станом на 1910 рік у Багачці мешкало 3 150 осіб. У селищі працювали дві кузні, винокурний завод, водяний млин, майстерня з виробництва сукна, земська лікарня та училище. Основна частина населення була зайнята в сільському господарстві, а 120 осіб працювали візниками. Також у селищі трудилися ремісники: 18 кравців, 17 шевців, 12 теслярів, 6 ковалів, 5 ткачів і стільки ж столярів.

Багачка в передвоєнний радянський період

Жителі Багачки підтримали революції 1905–1907 років. Вони виходили на мітинги, виступали проти безправ’я та злиденного життя. Селяни підтримували страйки робітників в інших містах і засуджували дії царської влади в Петербурзі. У січні 1918 року в населеному пункті була встановлена радянська влада, проте вже у березні того ж року село зайняли німецькі війська. Вони залишалися в Багачці до листопада 1918 року. 

Під час громадянської війни влада в селищі неодноразово змінювалася. У 1919 році радянську владу було відновлено. Навесні 1923 року Багачка стала центром сільської ради, а в березні 1925 року — районним центром Великобагачанського району. Саме тоді селище отримало свою сучасну назву.

У 1927 році у Великій Багачці розпочалася електрифікація, з’явився кооперативний союз і дві артілі. Незабаром відкрили аптеку, сільський клуб та бібліотеку. У 1935 році в селищі побудували середню школу та будинок культури. Пізніше відкрили дитячі ясла та лікарню на 35 ліжок. До середини 1930-х років у селищі було повністю ліквідовано неписьменність. 

Велика Багачка в роки Другої світової війни

У червні 1941 року, після початку радянсько-німецької війни, жителі населеного пункту провели мітинг трудящих у місцевому будинку культури. Вони висловили обурення агресивним нападом нацистських загарбників на СРСР. Мешканці Великої Багачки заявили про готовність стати на захист Батьківщини зі зброєю в руках. Люди присягали, що підвищать продуктивність праці, поповнять ряди стахановців, успішно зберуть урожай і зміцнять бойову міць Червоної армії, згуртувавшись навколо керівництва країни.

Своє слово великобагачани стримали. Вони справді працювали з подвоєною силою, щоб забезпечити радянських воїнів продовольством. До фонду оборони країни було передано понад 1300 рублів. Працівники Великобагачанської МТС пожертвували у цей фонд свій триденний заробіток.

Попри опір червоноармійців, 15 вересня 1941 року Велика Багачка була окупована. Почався період відчаю та горя. Нацисти жорстоко поводилися з місцевим населенням. Окупаційний режим запам’ятався репресіями, масовими арештами та примусовою працею. Особливу загрозу становила політика геноциду, спрямована проти єврейського населення та інших груп.

Попри тяжкі умови, жителі Великої Багачки не залишалися пасивними. У регіоні діяли підпільні антифашистські групи, які чинили опір окупантам, передавали інформацію партизанам і допомагали переховуватися переслідуваним. Багато місцевих мешканців стали учасниками партизанського руху.

Жителі Великої Багачки зазнавали страшних переслідувань. Гітлерівці за допомогою місцевого поліцая викрили підпільну групу Нікітенка — усіх її учасників було розстріляно. Також була заарештована М. Маленко, яка друкувала документи для партизанського загону. Її жорстоко катували: нацисти відрізали їй вуха, порізали груди, але вона не видала народних месників, за що її також стратили.

Партизанську боротьбу в тилу ворога вели десятки місцевих патріотів. У Великій Багачці діяли підпільна партизанська група та партизанський загін імені Щорса під проводом С. Коленчука. Місцеві жителі підтримували партизанів — допомагали їм продуктами, переховували й лікували поранених.

Визволення Великої Багачки відбулося у 1943 році в ході наступу радянських військ. Після цього почалася довга і складна робота з відновлення зруйнованого господарства, житла та соціальної інфраструктури. Пам’ять про жертв війни та героїзм місцевих мешканців увічнено в пам’ятниках і меморіалах, що й нині нагадують про трагічні сторінки історії Великої Багачки.

Відновлення Великої Багачки після війни

Після встановлення радянської влади у Великій Багачці почалося відновлення зруйнованого господарства. Уже в 1944 році місцеві колгоспники успішно виконали план хлібозаготівель і передали до фонду Червоної армії 1 167 000 пудів зерна. До 27-ї річниці Червоної армії жителі Багачки зібрали зі своїх заощаджень 1 226 000 рублів на будівництво ескадрильї літаків «Полтавщина — переможцям». Люди фактично підіймали господарство з руїн і відроджували його. Розпочалося будівництво нових господарських споруд, створювалися нові ферми. Завдяки допомозі мешканців східних районів Радянського Союзу господарство вдалося відновити у найкоротші строки.

Самовіддано працювали навіть ті колгоспники, які вже були на пенсії. У колгоспі «Перекоп» 72-річний пенсіонер С. Черната, який працював у артілі з 1930 року, за 22 дні жнив виробив 69 трудоднів. Повертаючись із фронту, радянські воїни також долучалися до господарського життя. За повоєнні роки Велика Багачка відродилася і стала навіть кращою, ніж до війни. Добробут прийшов у кожен дім.

У жителів селища з’явилися легкові автомобілі, мотоцикли. У будинках почали з’являтися радіоприймачі та телевізори. У селищі збудували лікарню та поліклініку. Значно підвищився культурний і освітній рівень населення. Лише у період з 1951 по 1966 рік понад 200 дівчат і юнаків із Великої Багачки здобули освіту у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах країни. У будинку культури на 450 місць працювали гуртки художньої самодіяльності й лекторії. У селищі функціонували кінотеатр, дві бібліотеки, музей.

У 1968 році населення Великої Багачки становило 6 100 осіб. У 1978 році тут працювали фабрика господарчих виробів, млин, дві міжколгоспні будівельні організації, комбікормовий завод, комбінат побутового обслуговування, середня школа, музична школа, санаторій «Псьол» та інші заклади. У 1989 році у Великій Багачці проживало 6 322 особи.

Велика Багачка в роки незалежності

З набуттям незалежності України у 1991 році селище увійшло в новий етап своєї історії. Період 1990–2000-х років відзначився значними змінами: розпад колгоспної системи, приватизація землі та підприємств, пошук нових економічних орієнтирів. Багато промислових і сільськогосподарських підприємств, які раніше працювали в рамках планової економіки, зіткнулися з кризою, що вплинуло на рівень зайнятості та якість життя населення.

Однак з часом почався процес адаптації до нових умов. У селищі стали розвиватися малий і середній бізнес, з’являлися приватні фермерські господарства, торгові точки, сфера послуг. У межах децентралізації у 2020 році була створена Великобагачанська територіальна громада, що дало новий імпульс для місцевого самоврядування, розвитку інфраструктури та соціальної сфери.

У 2020-х роках Велика Багачка зберігає статус важливого адміністративного та культурного центру регіону. Тут діють школи, бібліотека, будинок культури, амбулаторії, розвивається туристичний потенціал завдяки мальовничій природі, історичним пам’яткам і мінеральним джерелам. Жителі активно беруть участь у культурному та громадському житті громади, прагнучи зберегти самобутність рідного краю і створити гідні умови для майбутніх поколінь.