Вівторок, 28 Червня, 2022

Життя Полтави під німецькою окупацією

18 вересня 1941 року війська «Вермахту» увійшли в Полтаву. Відтоді 2 роки і 5 днів місто жило за німецькими порядками. Як полтавці пристосовувались до нових реалій, розповідаємо далі на yes-poltava.com.ua.

Нові порядки

У перший рік окупації уся територія Полтавщини підпорядковувалася безпосередньо німецькому військовому командуванню. Лише після відсунення лінії фронту тут було створено цивільні адміністрації. Однією з таких став Полтавський ґебіт, який охоплював територію самого міста та ще чотирьох прилеглих районів.

Утворені німцями органи місцевого самоврядування підтримували «новий порядок» силами поліцейських загонів, які формувалися із тутешніх жителів. Окупанти заманювали до себе на службу високим заробітком. Документи, які зберіглися до наших днів, свідчать, що рядовому поліцаю за день платили 5 карбованців, старшому групи – 9 карбованців, заступнику начальника районної поліції – 11 карбованців, самому начальнику – 14 карбованців.

У часи окупації вільно пересуватися Полтавою можна було тільки вдень. У нічний час вводилася комендантська година. Аби перебувати у місті після заходу сонці необхідна була спеціальна перепустка, в іншому випадку патруль людину затримував і навіть розстрілював без попередження.

З грудня 1942 року німці запровадили у Полтаві обов’язкову трудову повинність для молоді, а згодом і для всього працездатного населення від 14 років. В умовах окупації продовжили своє існування колгоспи та машинно-тракторні станції. Щоправда, німці їм дали нові назви. Так, селян об’єднували у громадську двори, а з квітня 1942 року в хліборобські спілки. А от підприємства, що забезпечували село відповідною технікою стали називати машинно-тракторними базами, а не станціями.  

На базарі у цей час полтавці могли розрахуватися окупаційними марками або радянськими рублями.

А ще протягом двох років під німецькою владою Полтава жила за годинником іншого часового поясу. Стрілки було переведено на 2 години назад.

Жертви окупаційного режиму

Разом з німецькими порядками до Полтави прийшли й арешти та розстріли. Напередодні війни у місті проживало близько 22 тисяч євреїв. Частину з них встигли евакуювати до східних районів Радянського Союзу. Ті, що залишилися у Полтаві, були розстріляні німцями.

Масове винищення євреїв тут розпочалося в листопаді 1941 року. Каральні акції здійснювали в районі Червоних казарм за міським кладовищем. Лише 23 листопада тут розстріляли 4 тисячі євреїв, а за два роки окупації – понад 10 тисяч чоловік. Людей групами звозили на стрільбище під приводом їх переселення у інше місце. Німці не шкодували нікого. Немовлят скидали у ями живими, трохи старшим намащували губи та під носом отрутою, дорослих розстрілювали. І мертвих, і ще живих поранених засипали землею. Після цього ще кілька днів з братських могил було чутно стогони. Нині на цьому місці встановлено пам’ятник «Скорботної матері».

Від рук німців у часи окупації Полтави гинули не тільки євреї, але й представники інших національностей. За будь-який не послух чи порушення встановленого режиму поневолювачі нещадно карали полтавців. Так, окупаційна влада стратила 15 тисяч мирних жителів та вбила ще понад 10 тисяч військовополонених.