Вівторок, 28 Червня, 2022

Коли у волонтерів за спиною виростають крила

“Про те, що в Україні почалася справжня широкомасштабна війна, я дізналася, коли підняла трубку у відповідь на дзвінок подруги 24 лютого цього року… Тоді ми були налякані і стурбовані. Вона просила мене не йти на роботу. Але я таки пішла, як і всі мої колеги того дня.., — починає розповідь полтавка Віта Приходько. — Але за кілька днів нашу працю таки призупинили. Ніхто з нас не міг повірити, що відбувається такий жах і до кінця не розумів, як діяти…”.

У свідомості переважало бажання не сидіти склавши руки

Віта вирішила поїхати на Решетилівщину, у рідне село до своєї мами. Але вже за два дні знову повернулася у Полтаву. Попри страх і розпач в її свідомості переважало бажання не сидіти склавши руки. Так, повідомляє сайт yes-poltava, Віта запропонувала свою допомогу одному із полтавських волонтерських пунктів збору допомоги у мікрорайоні “Огнівка”. Кілька тижнів вона, її подруга та ще багато небайдужих активно займалися збором одягу, засобів гігієни, продуктів, медикаментів та інших затребуваних речей, які, координуючись з іншими подібними центрами, волонтери надалі фасували й передавали до військових частин, теробороні, на блокпости і т.д. 

Віта Приходько

“Спершу ми просто не встигали пакувати численні ящики. Та згодом наплив допомоги від населення зменшився, чимало необхідного було в запасі і потреба великої кількості волонтерів при нашому центрі відпала. А мені знову захотілося бути максимально потрібною. Якось випадково у місцевій вайбер-групі я натрапила на оголошення, що для малюків одного з пологових будинків багатостраждального Харкова дуже потрібне молоко,” — розповідає далі пані Віта. 

І тут жінка зметикувала, що таке необхідне молоко можна було розшукати саме у селі: через невизначеність і напружену ситуацію заготівельники його на той момент від людей не приймали. Тож Віта подалася на Решетилівщину, у рідні Каленики. Місцеві господині на молоко не поскупилися і віддали його за один день 200 літрів! А наступного разу ще 150!

“Вже не тільки ми шукаємо небайдужих — самі небайдужі шукають нас”

Так розпочався новий етап Вітиного волонтерства у співпраці з командою небайдужих полтавців. 

“З часом заготівельники прийом молока у людей відновили. Я розуміла, що для багатьох це — чи не основний заробіток для прожиття. І відтоді збору не організовувала. Але щирі сільські люди відгукнулися допомагати нам продуктами, речами, одягом. Дехто все одно приносив і молоко. Ми з хлопцями і нині збираємо це по селах Решетилівської громади, відправляємо на Полтаву, а потім у регіони, яким дуже скрутно, у сховища, в метро до людей. Вже не тільки ми шукаємо небайдужих надати допомогу — самі небайдужі шукають нас…” — говорить жінка.

Волонтери привезли допомогу харків’янам

Каленики, Паненки, Шилівка, Малий Бакай, Онищенки, Покровське, Федіївка, Шевченкове, Кукобівка, Колотії, Решетилівка, Лучки, Остап’є — населені пункти рідної для Віти Решетилівської громади, які радо подали волонтерам руку допомоги. Тепер її направляють не лише цивільним, а й військовим. Неодноразово волонтери збирали допомогу і для постраждалих тварин. 

“Так багато людяності за ці дні було! Пам’ятаю, щоб забрати принесене в Калениках і Покровському, нам забракло одного дня й однієї машини. Довелося вертатися на другий день. Люди не тільки несли наявне, а й спеціально пекли випічку, варили вареники… Несли і несли! Це вражало! А ще люди підтримують нас коштами. Практично за день ми зібрали всю необхідну суму на генератор для наших захисників (а це 16 тисяч гривень), на потреби ЗСУ і шпиталей ще 20 тисяч назбирали”, — веде далі співрозмовниця.

“Нас вражають люди, які для інших останнє від себе відривають”

Віта і її товариші налаштовані допомагати, доки буде необхідно. Ось як вона про це говорить: “Коли результати зробленого доходять до людей, тих, хто отримує допомогу, і тих, хто цьому посприяв, у мене такий приплив енергії, крила за спиною виростають! Ми — українці! Нація, яка у своїй більшості надзвичайно небайдужа! Яка показала силу неймовірної згуртованості вже за перші кілька днів протистояння лиху! Звичайно, не без “диванних допомогунів”, як ми жартівливо називаємо тих, хто не хоче виявляти підтримку, а тільки шкодить балачками в соцмережах… На таких волонтери увагу не звертають.

Працюємо виключно на добро й на нашу перемогу! Нас вражають люди, які для інших останнє від себе відривають. Це не багатії, не мільйонери, це найчастіше звичайні сільські трудяги! А як військові радіють випічці домашній і дитячим малюнкам! Якби ви бачили! А нещодавно синочок моєї подруги, першокласник, дізнався як наші солдати потребують генератора, дістав свою скарбничку і всі кошти вирішив віддати. Мама не раз перепитала, чи не сумнівається. А він і не вагався. Я так плакала, коли це на відео побачила. Які ж у нас діти ростуть! І військові і волонтери на все ладні заради їхнього майбутнього!”.