Важко повірити, але нині невелике село Кременчуцького району населяє всього п’ять сотень людей. Це те саме село, яке славилося козацьким патріотизмом, протестним настроєм і працьовитими людьми. Найменша незгода з владою викликала бунти у місцевих людей, які здавалося, нічого і нікого не бояться. Тут, повідомляє сайт yes-poltava, горіли хати куркулів і діяли партизанські загони. У ХХІ столітті тут спокійно і малолюдно. Славиться тепер село скоріше цілющою водою із Солоного озера і базами відпочинку неподалік.
Як утворилося село Піски
Село Піски засноване в середині XVIII століття миргородським полковником, пізніше бригадиром, Василем Капністом, батьком відомого російського поета Капніста. Утворене на землях, пожалуваний йому за службу царським указом 1743-го року. Капніст почав активно розбудовувати село, так у 1872 році у селі збудовано дерев’яну Успенську церкву.
У першій половині ХІХ століття тут уже діяло парафіяльне училище, підпорядковане Полтавській палаті державних маєтностей. За переписом 1859 року Піски, село власницьке, Кременчуцького повіту, що знаходилися ліворуч від полтавського поштового тракту і налічувало 2332 жителі, попри невелику площу та населення, тут проходило по 3 ярмарки на рік.
З другої половини ХІХ століття село стало волосним центром. У 1900 році у Пісках утворена перша козацька сільська громада, до якої входили козаки хуторів Перваки та Підварки, всього 315 господарства та 1938 жителів. На території громади було 3 озера. Діяли земська та церковнопарафіяльна школи.
Жителі інших прилеглих хуторів складали другу Пісківську козацьку сільську громаду, в якій проживало 1616 жителів, працювали церковнопарафіяльна та 2 школи грамоти. Того ж року, перебуваючи в селі Мануїлівці, Піски відвідав Максим Горький, де познайомився з волосним писарем, сільським учителем та іншими громадськими діячами, які у період революції 1905 — 1907 років вели антиурядову агітацію. Згодом були заарештовані.
Історія великого патріотизму та великої трагедії Пісків
У 1910 році в Пісках — проживало 2135 жителів. Активно розвивалося господарство, діяв паровий млин з олійницею, просушкою та крупорушкою. Функціонувала дерев’яна Успенська церква, збудована 1855 року, замість старої та приписана до неї Троїцька церква. При ній були відкрити дві невеликі бібліотеки, дві церковнопарафіяльні школи та школа грамоти. Після проголошення радянської влади Піски стали центром сільської ради.
У 1918 році тут створена партизанська група на чолі з С. І. Паськевичем. Після цього розпочалася найцікавіша сторінка в історії Пісків. Тут організовано великий колгосп, що об’єднав 33 бідняцьких господарства. А у період німецько-фашистської окупації колишній червоний партизан П. П. Троцький очолив групу народних месників, які складалися з простих робітників. Усіх патріотів у Пісках було страчено.
Крім того, в селі знаходився каральний загін окупантів, приміщення школи було перетворено на катівню. Гітлерівці стратили 6 місцевих жителі та вивезли на примусові роботи 296 юнаків і дівчат, спалили 450 господарств. Після Другої світової війни село почало активно розвиватися тут діяв колгосп зерно-буряківничого і м’ясо-молочного напряму, відділення зв’язку, АТС, неповна середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, аптека, дитсадок комплексний приймальний пункт, будинок культури на 250 місць зі стаціонарною кіноустановкою та бібліотека.
У селі Піски народився український історик, заслужений діяч наук, професор Олександр Артемович Бородін та український письменник А. С. Троїцький.