У Полтаві є легенда, що розповідає про мера, який змушував підприємців та забудовників ділитися своїми прибутками з ним за схемою 50 на 50. Легенда це чи ні – кожен вирішує сам, адже, як то кажуть, немає кримінального провадження — немає про що говорити. Неважко здогадатися, що мова йде про колишнього мера Полтави Андрія Матковського. Однак не лише своєю напівлегендарністю відомий Матковський, а й іншими непересічними справами. Далі на yes-poltava.
Чому саме Полтава?
Андрій Всеволодович Матковський народився 1964 року у Казахстані у невеличкому селі. Його батько працював на залізниці. Юнак після закінчення школи вступив до Казанського суворовського училища. Військову кар’єру продовжив у Ленінградському вищому військово-політичному училищі протиповітряної оборони. Однак згодом дещо змінив вектор і вступив до Київського інституту народного господарства, опановувати спеціальність “Планування народного господарства”.
За цей час Матковський не забуває і про особисте життя, під час студентських років знайомиться з майбутньою дружиною. За іронією долі вона була уродженкою Полтави. Все дуже банально, як сам іронічно зізнався Матковський, спробував полтавських галушок, приготованих майбутньою тещею, і вирішив лишитися в Полтаві назавжди.
Інститут дав йому направлення на роботу в управліннї виробничо-технічної комплектації Полтавського Облагробуду. Там Андрій Матковський з 1986 по 1988 роки працює старшим економістом. А згодом починає пробувати себе в політичній діяльності: 2 роки опісля Облагробуду працював на виборній комсомольській роботі.
Де фінанси там і політика, де політика там і фінанси
З початку 1990-х Матковський активно будує кар’єру в сфері податків. Починає з начальника відділу Державної податкової інспекції різних районів Полтави, з 1997 року працює заступником голови Державної податкової адміністрації в Полтавській області. Згодом кілька років очолює Державну податкову інспекцію в місті Полтава.
В житті майбутнього мера починають переплітатися фінанси, викладацька справа, а згодом приходить її величність політика. З 2001 по 2006 роки Матковський працював у ПриватБанку заступником директора регіонального управління, і мав кілька годин викладання в Полтавському університеті споживчої кооперації.
Після звільнення з посади в банку 2006 року Матковський серйозно налаштований піти у велику політику. Він приєднується до виборчого “Блоку Юлії Тимошенко” і стає депутатом Полтавської міської ради V скликання. Через 2 місяці вже обіймає посаду секретаря міської ради. А ще через пів року 26 листопада 2006 року стає міським головою з мінімальним політичним досвідом за плечима.
Результати першої каденції мера було видно по прихильності виборців до нього. Адже під час його першого балотування він виборов 53,78% голосів полтавців. А коли вирішив йти на другий термін, за нього проголосувало лише 14,29% містян. Тоді його місце займає Олександр Мамай.
З головою в науку та політичні матчі-реванші
Однак Матковський не зупиняється на досягнутому і починає реалізуватися в науковій сфері. У 2010 році він вступає до докторантури Міжрегіональної академії управління персоналом у місті Києві. Але зайвої скромності йому не бракує, тож колишній високопосадовець вирішує цілити на звання доктора наук. Весь досвід в банківській, податкові та політичній сфері виливає на папір в роботу “Оцінювання стійкості комерційних банків”. І вже з 2011 року Андрій Матковський має горде звання доктора наук. В мережі ще є згадка про науковий злет у 2014 році, мовляв, Матковський тоді захистив ще одну наукову роботу, детальних відомостей про яку у відкритих джерелах немає.
Ще один матч-реванш Андрія Матковського відбувся у 2015 році, але він знову поступається кріслом мера Олександру Мамаю. Тоді ж Матковського обрано депутатом Полтавської міської ради, але від успішнішої на той час партії “Блоку Петра Порошенка “Солідарність””. А наукову і практичну діяльність поєднує в депутатській комісії з питань економічної політики, комунальної власності, бюджету та фінансів.
2016 рік став важливим у житті політика. Тоді він зайняв почесне перше місце, яке багато з полтавців почесним не вважали, серед найзаможніших депутатів міста Полтава.
Після закону про декларування статків, стає відомо про бізнес в сфері реклами. Матковському належить рекламна агенція, а його дружина володіє місцевим телеканалом. Того року подружжя ще і задекларувало бізнес, пов’язаний з нерухомістю в Україні та фірму в Австрії.
Андрія Матковського не можна назвати відповідальним членом засідань бюджетної комісії, адже за 3 роки він з різних причин пропустив половину. У 2020 році політик очолив Полтавську міську організацію партії ВО «Батьківщина». Від неї ж вчергове 2020 року подав кандидатуру на посаду міського голови Полтави, але за старою традицією поступився Олександру Мамаю.
Обіцяного три роки чекають
Обіцянки за плечима не носити — це давно відоме гасло багатьох полтавських політиків. Очевидно Андрій Матковський керується правилом «Стабільність — ознака добробуту». Тому стабільно балотується на посаду мера з однаковими обіцянками.
Так, до прикладу, у 2015 році, як і в 2006 році, він обіцяв містянам збільшити кількість громадського транспорту у віддалені райони міста, пустити трамвай у Розсошенці тощо. Наголошував на зменшенні оплати за проїзд. Обіцяв уже зовсім легально роздавати аптечки пенсіонерам за адресами, у віддалені села та комунальні аптеки. Серед його обіцянок була навіть боротьба з амброзією. Однак на жоден кущ отруйної рослини у місті не поменшало.
Також Матковський говорив про припинення масової забудови Полтави, відновлення програми “Доступне житло”, відкриття нових дитячих садків та багато допомоги учасникам АТО та їх родинам. Однак полтавцям так і не вдалося розчаруватися через невиконані обіцянки, адже повторно мером Матковського досі не обирали.
Хто кого: Матковський vs інститут репутації
Гучний скандал пов’язаний з Андрієм Матковським стався у 2006 році напередодні полтавських виборів. Інший кандидат на посаду мера Віктор Животенко заявляв, що Матковський займається підкупом студентів, і навіть наводив докази, у вигляді чеків та свідчень очевидців. Тоді навіть було порушено кримінальну справу. Однак вимоги Животенка скасувати реєстрацію кандидатури Матковського не задовольнили. Та і сам скандал зам’явся.
Схожий інцидент стався перед виборами у 2015 році. Тоді цільовою аудиторією Матковський обрав пенсіонерів. Тож підкупляв їх не готівкою, а аптечками. Але обидва скандали до реальних кримінальних справ так і не дійшли.
У 2009 році, коли, час каденції Матковського добігав кінця, він нагадав про себе війною з пам’ятником Мазепі у Полтаві. Спочатку мер виступав проти того аби встановлювати пам’ятник гетьманові напередодні Полтавської битви, а згодом запротестував проти і запланованого 24 серпня.
Того ж року Матковський втрапив у скандал через організацію гулянки у музеї-садибі Івана Котляревського. Тоді “Свобода” назвала це справжнім «п’яним дебошем». Однак зараз інформацію про цю подію знайти в мережі майже неможливо, посилання недоступні, а новини видалені.
В інституту репутації та політика вічне протистояння. Репутація давить на нього, а він – на репутацію.