На зміну Олександру Абазі прийшов ще один представник дворянської знаті, а саме Віктор Трегубов. Цей мер зробив для Полтави багато цінного і його дуже поважала громада, однак він не підтримував націоналістичних поглядів і всяко корився Російській імперії. Далі на yes-poltava.com.ua.
Життєпис
Віктор Трегубов походить з дворянського роду, він народився на Полтавщині ще за часів Російської імперії у 1842 році у сім’ї відомого в місті мецената, колезького радника Павла Трегубова. Саме за сприяння його батька у місті було побудовано храм Преображення Господнього.
Навчався Віктор Павлович у другій Харківській гімназії. Потім йому як дворянину вдалося вступити до Харківського університету на юридичний факультет, а вже у 1867 році Трегубов успішно його закінчив. Знання, які Віктор отримав у одному з кращих вишів країни допомогли йому знайти престижну роботу слідчого в Харківській судовій палаті, а вже через рік його перевели до Полтави, щоб він упорядкував справи повітового суду й передав його до відання окружного суду та світових установ відповідно до судових реформ 1864 року.
У 1870 – 1889-х роках працював на посаді мирового судді в Полтаві. На той час це була солідна професія. Мирових суддів високо поважали, а також вони користувалися авторитетом серед населення, адже у юридичному світі це була одна з найзавантаженіших посад, що полягала в примиренні сторін. Міська влада сім разів поспіль обирала Трегубова на посаду мирового судді, бо він був професіоналом своєї справи й мав підтримку громади.
У 1883 році Володимир Трегубов отримав орден Святої Анни ІІІ ступеня та орден Святого Станіслава ІІ ступеня у 1894 році, а ще через 2 роки Святого Володимира IV ступеня.
На посту мера
Через нові реформи у 1889 році мирову юстицію було ліквідовано, а отже Трегубов мусив залишити посаду мирового судді, проте того ж року Віктора Павловича було обрано мером міста. На цій посаді він протримався аж до 1906 року. Дума обирала його на цю посаду пʼять разів. Фактично до самої смерті Трегубов обіймав керівне місце. За вислугу років на громадській службі йому було надано звання почесного громадянина міста Полтава.
В міській думі також було прийнято рішення назвати сьоме міське училище на честь Віктора Трегубова за його 35-ту громадську службу, на яку він пожертвував 3000 рублів. Крім того, в Кобищанах на честь мера назвали вулицю, а його портрет повісили в залі міської думи. Мер наскільки запамʼятався містянам, що про нього навіть написали невеличку книгу під назвою “В. П. Трегубов”. Також у 1902 році на честь Трегубова було перейменовано вулицю Кобищанську на Трегубівську. Щоправда, з часом назва вулиці знову змінилася і стала вулицею Патріарха Мстислава, але старі жителі Полтавщини ще довго не могли призвичаїтися, і називали її Трегубівською.
Саме за керівництва Трегубова у Полтаві почалася електрифікація міста та встановлення телефонного звʼязку, зріс рівень медичного обслуговування. Також було збудовано театр і народний будинок, зʼявилося багато нових шкіл. Коли постало питання водогону, Трегубов відправився до Санкт-Петербурга, щоб переконати міністра у необхідності його побудови, а вже в 1900 році Полтавський водогін урочисто відкрили.
Також мер активно займався громадською діяльністю. Працював на посаді директора Полтавського Олександрійського притулку та був почесним членом Полтавської губернської опіки дитячих притулків і почесним опікуном Полтавського училища.
Однак Віктор Трегубов не мав націоналістичних поглядів і у всьому керувався виключно нормами, які диктувала Російська імперія, навіть якщо вони обмежували національні права українського народу. Під час відкриття в місті памʼятника Івану Котляревському, мер всіляко намагався перешкодити виступам українською мовою на вимогу міністра МВС. Проте містяни запамʼятали Трегубова в першу чергу як мера міста, який прийшов на зміну Олександру Абазі, а не як людину з антинаціоналістичними поглядами, а його наступником обрали Петра Кулябко-Корецького.