В історії України 2023 рік назавжди залишить свій кривавий слід, адже сотні героїв полягли в тяжких боях за її свободу та незалежність. Полтавська область, на жаль, також втратила багато своїх синів, серед яких поліг і Юліан Матвійчук – депутат Полтавської міської ради, громадський діяч, військовослужбовець. Яким був життєвий шлях загиблого? Чим він жив і займався до війни? Та як прийшов у політику? Далі на yes-poltava.com.ua.
Короткий життєпис
Юліан Олександрович Матвійчук народився 14 червня 1989 року у Полтаві. Юліан був дуже обдарованим, йому подобалось займатись творчістю, тому батьки віддали його навчатись до музичної школи, де хлопець грав на скрипці. Потім – вчився також у художній школі та співав в хорі.
У підлітковому віці Юліан Матвійчук почав захоплюватись історією та правом, тому після закінчення навчання у Полтавській загальноосвітній школі №4, вступив до Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка на історичний факультет.
Хлопець завжди прагнув до фінансової незалежності, тому не гребував будь-яким підробітком. В студентські роки він працював диспетчером служби таксі, а також комплектувальником на підприємстві.
Окрім цього, Юліан Матвійчук завжди займав активну громадянську позицію, був патріотом своєї країни та працював на благо студентства у своєму університеті – очолював молодіжну організацію “Студентська Свобода”.
Саме на останніх курсах навчання в університеті, Юліан почав політичну діяльність – цьому сприяла Революція гідності.
Діяльність Юліана Матвійчука під час Революції гідності в Полтаві
Ще починаючи з 2011 року Юліан цікавився політикою та намагався розвиватись у цьому напрямку. Протягом двох років чоловік працював помічником одного із місцевих депутатів, і навіть двічі намагався балотуватись до Верховної Ради у 2012 та 2014 роках. Однак, ці спроби були безуспішними.
Коли наприкінці 2013 року у Києві на Майдані незалежності розпочались перші протести та жорсткі розгони активістів, полтавське суспільство також відреагувало – Євромайдан прийшов до Полтави. Юліан Матвійчук був активним учасником Революції гідності. Саме тоді він заснував полтавську сотню самооборони при Полтавській обласній раді. У лютому 2014 року, на самому піку протестів, коли по всіх містах України пронеслись “Ленінопади”, саме Матвійчук був одним з організаторів та й, власне, виконавців цієї справи у Полтаві. Разом з іншим активістом, Олексою Кобою, вони підбурили суспільство до дій, щоб усім разом повалити монумент ненависного вождя. Тоді акція пройшла успішно: поліція не чинила опору, а та невелика кількість містян, які були не згодні з утилізацією монумента, не змогли нічого зробити проти рішуче налаштованої більшості. На місці колишнього пам’ятника Леніну Матвійчук з однодумцями встановили прапор України.
Після початку антитерористичної операції (АТО) на сході України, Юліан прийняв рішення стати на захист держави. З початку червня 2014 року чоловік воював у складі батальйону “Азов”, був гранатометником, а з грудня того ж року – став артилеристом. Тоді ж отримав звання молодшого лейтенанта та заступника командира полку. У червні 2015 року Юліана Матвійчука було відзначено нагрудним знаком “За доблесну службу”. Був демобілізований через проблеми зі здоров’ям у тому ж році.
Нові спроби в політиці
У 2015 році Юліан Матвійчук намагався балотуватись до Полтавської обласної ради, однак знову безрезультатно. Того ж року, чоловік спробував пройти до міської ради, і нарешті доля йому усміхнулась. Після того розпочалась більш серйозна політична і громадська діяльність: він очолював ГО “Полтавський легіон свободи”, займався питаннями комунальної власності, розподілу бюджету та економіки, боровся за допомогу учасникам АТО та їх родинам.
Можливо, саме завдяки своїй історичній освіті у Матвійчука була тверда позиція щодо збереження культурної спадщини та історичних пам’яток. Тому у 2017 році він був одним з ініціаторів та співзасновників ГО “Збережемо Полтаву” (“Save Poltava”), до якої також увійшли Вадим Ямщиков, Віктор Трофименко, Ігор Кіянчук, Катерина Бабіч тощо.
У 2020 році Матвійчук знову повторив сценарій 2015-го року: не пройшовши до Полтавської обласної ради, його було обрано в міську.
За майже 10 років у політиці Юліан Матвійчук, переважно, мав прекрасну репутацію та підтримку серед населення та колег. Він зарекомендував себе як відповідальна, патріотично налаштована людина, добропорядний сім’янин, військовий та депутат. Лише одного разу, у 2017 році потрапив у невеликий скандал через те, що не встиг вчасно подати декларацію про доходи. Але надалі подібних інцидентів з ним не траплялось.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну
24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Юліан Матвійчук одразу ж пішов захищати Україну у складі 116-ї окремої бригади територіальної оборони у Полтавській області. Через деякий час чоловіка почали відправляти на виконання бойових завдань до інших областей, зокрема у напрямках Харкова та Сум. Під час роботи в армії Юліану довелось згадати свої навички гранатометника, однак невдовзі перейшов до загону аеророзвідки. На той час у Юліана був невеликий досвід у роботі з дронами, проте він швидко навчився.
Взимку 2023 року бригаду Юліана було направлено в Соледар, де проходили тяжкі бої. Побратими розповідали, що там “Бобер” (позивний Матвійчука) завжди проявляв себе надзвичайно сміливо і часто йшов на ризик, виконуючи свою роботу на найвищому рівні. Юліан був “очима” загону, він міг чітко визначити локацію противника або ворожої техніки, незалежно від рівня маскування противника. За це мав повагу на фронті.
У лютому 2023 року Матвійчука перекинули на Мар’їнку. Там він потрапив під ворожий обстріл та отримав значні поранення. Військового вдалось евакуювати до найближчої лікарні, а звідти – до обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова у місті Дніпро. Там лікарі боролись за його життя протягом 5 наступних днів, однак поранення були несумісними з життям.
20 травня 2023 року Юліан Матвійчук помер, назавжди залишившись героєм у пам’яті рідних, близьких, колег, побратимів та усіх полтавців. Чоловікові було всього 33 роки. Поховали його на Центральному міському кладовищі у Полтаві. Попрощатись з військовим прийшло багато людей.
Пам’ять про героя повинна жити
Відповідно до Указу Президента України, Юліана Матвійчука було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеню посмертно.
Товариш і колега Юліана, Ігор Скляр влітку 2023 року створив електронну петицію на ім’я Президента України щодо присвоєння Юліану Матвійчуку звання Героя України. Петиція набрала 25420 голосів, однак станом на грудень 2023 року все ще перебувала на розгляді.
У жовтні 2023 року в Холодному Яру було встановлено пам’ятний знак на честь Юліана Матвійчука. Для цього попередньо було відкрито грошовий збір, на який відкликалось багато небайдужих полтавців. На монументі золотими літерами було викарбовано слова захисника: Юліан був впевненим, що творити майбутнє держави мають право лише ті, хто готові віддати за неї власну кров.
На початку грудня 2023 року у Полтаві з’явилась вулиця, названа на честь загиблого Юліана Матвійчука (перейменували колишню вулицю Пушкіна).
