Для багатьох полтавців ім’я Лялі Убийвовк є відомим змалку – принаймні тому, що на її честь названо одну із вулиць міста. Але не кожному жителю міста відомо, чим же саме прославилась дівчина, хоча її заслуги важко переоцінити. Ким вона була? Чому її прозвали “нескореною полтавчанкою”? Та чому Ляля загинула у 23 роки? Далі на yes-poltava.com.ua.
Від Олени до Лялі
Олена Костянтинівна Убийвовк народилась у Полтаві 22 листопада 1918 року. Батько дівчини працював лікарем, а от про мати відомо небагато – лише те, що вона була тяжко хвора. Однак, дитина зростала у любові і турботі обох батьків, була дуже різносторонньо розвинута: любила читати, співала та вчилась на відмінно, тому в родині нею пишались. Усі знайомі називали її Оленою, однак серед близьких друзів та рідних прижилось ім’я Ляля, що надалі стало її псевдонімом.
Ляля тривалий час мріяла стати астрономом, тому після закінчення полтавської середньої школи №10 у 1937 році з блискучими оцінками, дівчина поїхала підкорювати Харків, де вступила на фізико-математичний факультет Харківського університету. Але довчитись до кінця їй не судилося. У 1941 році, приїхавши до батьків у Полтаву на літні канікули, Ляля там і залишилась – рідне місто накрила війна.
Полтава під окупацією німецько-фашистських військ
У результаті активного наступу німецько-фашистських загарбників, радянським військовим довелось покинути Полтаву. Фактично, вже з жовтня 1941 року під окупацією Гітлера опинилась уся Полтавська область. Фашистами у Полтаві було організовано цілий військовий штаб, до якого входили розвідувально-диверсійні групи.
Жителі Полтавщини жили під окупацією протягом довгих 2 років – до жовтня 1943. За цей час німцями було розстріляно близько 300 тисяч мирних мешканців області, серед яких понад 18 тисяч – полтавці.
Діяльність фашистів спричинила появу у місті партизанів та утворення підпільних організацій. Однією із найбільших таких груп керувала Ляля Убийвовк.
Підпільна діяльність “нескореної полтавчанки”
“Життя, куплене ціною підлоти – гірше смерті…” – так говорила молода, мудра не по роках жінка – Ляля Убийвовк. З перших днів окупації Полтаві дівчина почала шукати однодумців, які б готові були чинити супротив фашистам. І знайшла. У короткі терміни було створено підпільну організацію, яку назвали на честь її організатора – “Нескореною полтавчанкою”. Спочатку до групи входило 9 учасників, але пізніше їх стало більше. Робота організації проводилась під самим носом в окупантів, що несло за собою високі ризики для життя підпільників. Спочатку вони збирали зброю та агітували до протестів місцеве населення, потім – налагодили взаємозв’язок із партизанами з інших куточків Полтавської області, далі – псували німецькі танки та іншу техніку. Активісти “Нескореної полтавчанки” друкували агітаційні листівки та таємно поширювали їх серед містян. Приблизно через рік від утворення організації, підпільники досягнули нереального успіху – їм вдалось допомогти з втечею із концтабору 18 радянським військовим. Учасники групи також змогли організувати підтримку ув’язненим, яких німці морили голодом – таємно було передано їжу та одяг. У процесі діяльності “Нескореної полтавчанки”, до її лав долучився Сергій Сапіго, якому Ляля Убийвовк передала повноваження керівника. Разом вони і почали задумуватись про більш жорстке, вже військове протистояння з фашистами.
Але німецько-фашистські загарбники, які вели свою пошукову роботу з метою викриття підпільників змогли захопити одну з учасниць групи – Валентину Терентьєву. Після страшних катувань, Терентьєва здала імена членів “Нескореної полтавчанки”. Таким чином, 6 травня 1942 року головних активістів підпільної спілки – Лялю Убийвовк, Сергія Сапіго, Бориса Серга, Сергія Ільєвського, Валентина Сороку та Леоніда Пузанова було заарештовано.
Розстріл героїв-підпільників
Після арешту усіх учасників організації жорстоко катували. Відомо, що Лялю допитували понад 25 разів, але жінка трималась мужньо і не здала імен інших підпільників своєї групи.
Навіть із тюремних стін нескорена полтавчанка змогла послати вісточку своїм рідним. Саме тоді вона і написала, що підлість – гірше смерті. Саме тоді, вона зізналась, що помирати не страшно, коли йдеш за волінням совісті. Батьки молодої жінки до кінця життя будуть берегти той лист з її останніми рядками: “Цілую всіх від щирого серця, Ляля”.
26 травня 1942 року усіх арештантів було розстріляно. Понад 20 років минуло від того дня, допоки Лялі Убийвовк не присудили звання Героя Радянського Союзу посмертно.
Пам’ять про Лялю та “Нескорену полтавчанку”
У Полтаві учасникам організації “Нескорена полтавчанка” встановлено пам’ятник у вигляді погруддя прославленої підпільниці – Лялі Убийвовк. Також на постаменті викарбувані імена розстріляних активістів організації. Під погруддям золотими літерами видніється надпис – “Нескореним полтавчанам жити у віках.
На честь Лялі Убийвовк названо одну із вулиць у Полтаві, а у школі №10, де навчалась героїня встановлена меморіальна дошка. Образ сміливої полтавки знайшов відображення у книгах Василя Сторожука, Петра Лубенського, Олеся Гончара.
