Історично так склалось, що українці завжди виборювали власну незалежність. Війна в Україні, що сколихнула світ у 21 столітті, можливо, стане однією з найкривавіших. Найбільшою втратою цього часу є життя. Герої, які боронили Україну назавжди залишаться в пам’яті та серцях кожного з нас. Одним із таких людей є Юліан Матвійчук – військовослужбовець, громадський та політичний діяч, депутат Полтавської міської ради 7-го скликання, люблячий чоловік та батько, справжній українець, що поліг на війні. Далі на yes-poltava.com.ua.
Його нагородам немає меж: нагрудні знаки “За вірність народу України”, “За доблесну службу”, “За жертовність і любов до України”, орден “За мужність” ІІІ ступеня, але все це коштувало чоловікові життя. Якою була воєнна історія Юліана Матвійчука? Як боровся та де загинув?
Життя до війни
Юліан Олександрович Матвійчук народився в Полтаві у 1989 році. З самого дитинства захоплювався музикою та мистецтвом, тому навчався у полтавських музичній та художній школах. У старших класах загальноосвітньої школи почав активно цікавитись історією та політикою, тому пізніше став студентом історичного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені Володимира Галактіоновича Короленка. Матвійчук брав активну участь у роботі студентського самоврядування університету та міста, а також керував молодіжною організацією “Студентська свобода”. Вірогідно, що це дало йому можливість ще не закінчивши ВНЗ влаштуватись на роботу помічником одного з місцевих депутатів. Хоча, до цього юнак не гребував жодною працею – був час, коли працював на заводі та в службі таксі.
Життя перевернулось з початком Революції гідності – настав час рішуче продемонструвати свою громадянську та політичну позицію.
Від революції до війни
Події у Києві на Майдані незалежності, які відбувались у 2013-2014 роках складно забути. Та тоді революційні протести проходили майже у кожному місті України, і Полтава не була виключенням. Юліан Матвійчук разом зі своїми друзями-активістами зіграв ключову роль у створенні полтавської сотні самооборони при Полтавській обласній раді, брав участь у полтавському Євромайдані й поваленні пам’ятника Леніну у місті. У той час, коли Україну накрило хвилею “Ленінопадів”, Юліан Матвійчук, разом зі своїм другом Олексою Кобою організували знесення монумента колишнього вождя. Ці дії супроводжувались схваленням більшості полтавців, хоча були і такі, хто намагався чинити опір активістам. Проте, все пройшло відносно мирно, без протистоянь та кровопролиття, а поліція лише спостерігала за діями активістів.
Крім волевиявлення у Полтаві, Матвійчук їздив і на Майдан незалежності в Києві, де під час сутичок отримав тоді поранення голови.
А потім в Україну прийшла війна. Юліан Матвійчук пішов добровольцем та воював у складі батальйону “Азов”. Починав з гранатометника, потім став артилеристом. Дослужився до молодшого лейтенанта і зумів стати заступником командира полку. Дружина Юліана Лілія Матвійчук розповідала, що тоді, протягом 2014-2015 років, її чоловікові довелось пережити багато складних боїв під Маріуполем, Іловайськом, Широкиним та Старобешевим. Війна на сході України значно вплинула на здоров’я молодого чоловіка, тому він був демобілізованим. До речі, омріяний диплом історика він навіть не зміг отримати в руки – документ довелося забирати батькам, адже Юліан у той час вже був на півдорозі на фронт.
Політична кар’єра: освіта історика згодилася
У 2015 році Юліан Матвійчук пройшов до складу Полтавської міської ради, а ось з обласною не зрослося. Подібний сценарій відбувся з ним і у 2020 році. Мабуть, любов до історії таки наклала відбиток на діяльність полтавця, бо попри те, що він відповідав за розподіл бюджету, управління державною власністю та економічними питаннями, він ще дуже переймався питанням збереження української народної культури та історичних пам’яток. На цьому тлі, разом з однодумцями створив громадську організацію “Save Poltava”.
Політиці Юліан Матвійчук присвятив майже 10 років свого життя. За цей час завжди демонстрував щиру проукраїнську позицію та майже не був помічений у гучних скандалах. Лише двічі пресі вдалось “посмакувати” натягнуту сенсацію про життя Матвійчука – коли на нього напали біля торговельного центру “Паровоз”, розбивши носа (історія так і не знайшла свого логічного завершення, принаймні для загалу) і коли у 2017 році депутат вчасно не подав декларацію про доходи.
І знову на захист держави
З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юліан Матвійчук захищав рідну землю. Спочатку записався до територіальної оборони, працював у складі 116-ї окремої бригади. Потім виїздив на виконання бойових завдань до Сумської та Харківської областей. Досвід, набутий у 2014-2014 роках тоді дуже згодився.
Невдовзі навчився роботи з дронами й став аеророзвідником. Отримав позивний “Бобер”. На початку 2023 року брав участь у боях в Соледарі, а потім – у Мар’їнці, де й отримав смертельні поранення. Побратимам Юліана вдалось вивезти його до Дніпра, але врятувати воїна не вдалось. У травні 2023 року, на 34-му році життя в одній із дніпровських лікарень зупинилось серце захисника з Полтави – Юліана Олександровича Матвійчука.
