“У тебе дружина – Полтава”: лікарні, “сонце” та реформи губернатора Олексія Куракіна

Цю людину історики називають одним із найкращих керівників Полтавщини. У 1802 році князь Олексій Куракін очолив місцеву владу Полтавської губернії, модернізував міста та суспільство. З’являлися нові будинки та вулиці, приїжджало дедалі більше людей, яких приваблювали комфортні умови життя. За наказом губернатора в Полтаві та в повітових містах збудували лікарні, пологові будинки, відкрили гімназії та рятували місцевих жителів від віспи. Він був аристократом, любив розкішне життя, але водночас займався благодійністю. Далі на poltava.com.ua.

Кредити на житло

Коли Олексій Куракін став губернатором, Полтава була більше схожа на село, ніж на місто. Історики розповідали, що вздовж нешироких вулиць стояли низькі дерев’яні будинки з побіленими мурами. Серед 1000 будинків лише кілька житлових приміщень було споруджено з каміння. В одної з таких кам’яниць, яку звели на Петрівському майдані неподалік центру міста, оселився князь.

Насамперед за вказівкою губернатора архітектори намалювали креслярські плани губернських та повітових міст. До речі, адміністративна влада Олексія Куракіна поширювалася і на Чернігівщину. А до складу Полтавської губернії входило 12 повітів: Кременчуцький, Хорольський, Лубенський, Пирятинський, Прилуцький, Зіньківський, Лохвицький та Кобеляцький та інші.

Губернатор значно збільшив територію міст як на карті, так і на землі: місцевим жителям та приїжджим людям легко видавали кредити для будівництва власного житла. У результаті виникали нові квартали, до них тяглися дороги, а міський кордон усе далі відсувався від старих забудов.

“Сонце” в центрі міста

Центр Полтави вирішили перенести на півтора кілометра на захід. Там облаштували Круглий майдан: кільцеподібну ділянку діаметром 375 метрів спочатку вимостили бруківкою, а пізніше обнесли металевою огорожею та декорували квітковими клумбами. Від майдану в різні боки, мов промені від сонця, розходилися нові вулиці. У центрі Полтави розпочиналися шляхи на Київ, Катеринослав, Харків та інші міста. Одна з вулиць вела прямісінько до стародавнього Успенського собору.

Було вирішено збудувати навколо майдану будівлі для державних та інших важливих установ. Через роки там з’явилися поштамт, кадетський корпус, будинок дворянських зборів, будинок губернатора, будинок міської думи. Архітекторам вдалося створити гармонійну та цілісну композицію в центрі міста, яка стала прикрасою Полтави.

Посеред Круглого майдану, якій трохи пізніше почали називати Олександрівським, встановили пам’ятник, присвячений доленосній події, що сталася у 1709 році — неподалік міста гуркотіла знаменита Полтавська битва. А через 100 років за розпорядженням місцевої влади спорудили 10-метрову чавунну колону з бронзовим орлом на самому верху. Як й архітектурний ансамбль, монумент став одним із символів Полтави.

Медична інновація — вакцинація

За розпорядженням губернатора Куракіна в Полтаві прокладали пішохідні бульвари та бруківки з каміння для гужового транспорту. На деяких вулицях бурили колодязі, воду звідти могли брати всі охочі. У 1803 році князь викупив за свої гроші в місцевих поміщиків кілька ділянок землі та заснував там Міський сад “для зустрічей та прогулянок”. Вхід туди був безплатний, а доброустроєм займалися професійні садівники.

У 1804 році в Полтаві відкрилися так звані богоугодні заклади — притулок для безхатьків, хірургічна лікарня, психіатрична лікарня та пологовий будинок, куди запросили на роботу 6 акушерок. Цікаво, що місцеві фармацевти вирощували в аптечному саду лікарські рослини: м’яту, полин, ялівець.

На той час лікарі намагалися популяризувати нещодавно відриту вакцину від віспи, але в суспільстві ця медична інновація сприймалася часом негативно. Однак завдяки Куракіну в Полтаві масово робили щеплення — губернатор контролював цей рятівний процес та вимагав від лікарів звіти про вакцинацію.

Золота табакерка від дворян

У 1803 році міністерські чиновники склали “Правила народної освіти”, які описували чотири типи навчальних закладів: початкова школа, повітове училище, гімназія та університет. У Полтаві працювало лише повітове училище, відкрите у 1799 році. Випускники училищ мали право продовжити навчання в гімназії. І Куракін подбав про те, щоб це стало можливим у Полтаві — взимку 1808 року відкрилася перша гімназія. З’явилася також просвітницька установа “будинок для виховання бідних дворян”. Тут кілька років на посаді наглядача працював письменник та драматург Іван Котляревський.

Губернатор особисто допомагав грошима деяким вихованцям — завдяки йому освіту здобували 20 юнаків. Куракіна наслідували його дружина Наталія Іванівна, повітовий ватажок дворянства Кочубей і миргородський поміщик Трощинський — вони теж оплачували навчання деяким молодим людям. Дворянська спільнота, дякуючи Куракіну за благодійність, подарувала йому золоту табакерку.

“Супермаркет” та перший міст

Губернатор Куракін дбав і про повітові міста. Наприклад, наказав збудувати в Ромнах контрактовий будинок — так на той час називали торговий центр, де функціонували “супермаркет” та інші комерційні підприємства. Князь також знайшов фінансові кошти для будівництва церков у Кременчуці та Прилуках.

Знаючи, що на Полтавщині розвинене вівчарство, губернатор вирішив організувати тут сукняне виробництво, адже саме з вовни можна робити якісну теплу тканину. Проте серед місцевих мешканців професійних ткачів не виявилося. Тоді запросили кілька сімей майстрів із Німеччини, а у 1808 році на території губернії з’явилася німецька колонія. Поселенці, яких називали “умільцями справ вовняних”, почали шити армійський одяг.

Деякі повітові міста формально вважалися прикордонними. Насправді це було не так, адже до державного кордону в ті часи було вже далеко, але статусу форпостів ці населені пункти не втратили. І ця обставина гальмувала їхній розвиток.

Річ у тім, що за законом мешканцям доводилося платити за утримання додаткових військ у місті, у зв’язку із цим дворяни не хотіли будувати в містечках нове житло. Куракін же не лише домігся скасування прикордонного статусу, а й отримав із держбюджету 800 тисяч рублів на будівництво в глухій провінції адміністративних будівель, лікарень та гімназій.

Водночас уперше через річку Ворсклу, що протікає землею Полтавської губернії, спорудили дерев’яний міст. Він був необхідний не тільки для пересування мешканців, а й для переправлення пошти, оскільки через річку проходив поштовий тракт на Харків і далі у великі міста. Раніше для переправлення людей та речей користувалися поромом, який називали “водохідним дубом”.

“Ти потієш дні та ночі”

Олексій Куракін здобув гарну освіту, у молодості навчався в нідерландському університеті. До свого губернаторства був таємним радником, прокурором та сенатором. Після звільнення з посади губернатора став міністром внутрішніх справ.

За 6 років він встиг поліпшити та реформувати Полтавщину, як ніхто інший. Діяльність керівника Полтавської губернії настільки вразила Івана Котляревського, що він написав вірш “Пісня на Новий 1805 рік пану нашому й батькові князю Олексію Борисовичу Куракіну”. Літератор порівнював працьовитого й невтомного губернатора з волом, який щосили тягне лямку: “Ти потієш дні й ночі”. Зазначав безкорисливість та сумлінність чиновника: “З доброї волі, а не заради срібла”. Ну а причиною цих діянь, на думку письменника, стала любов до краю, на благо якого працював губернатор. “У тебе дружина — Полтава”, — стверджував у вірші Котляревський.