Друга світова війна назавжди залишила кривавий слід в історії людства. На превеликий жаль, Полтавська область і зокрема місто Кременчук пережило страшні події – дворічну окупацію німецькими загарбниками. Сотні зруйнованих будинків, тисячі смертей, зруйнований міст, школи, технікуми, електростанція…Як це все пережили наші земляки? Далі на yes-poltava.com.ua.
Життя під окупацією німців
Місто Кременчук знаходилось під окупацією німецьких загарбників з початку серпня 1941 року до кінця вересня 1943 року. До заходу ворожих військ у місто, воно піддавалось великій кількості бомбардувань, першим постраждав міст через Дніпро.
Коли ж німці нарешті прорвались до Кременчука, вони організували 5 концентраційних таборів.
Відповідно до Акту про злочини фашистів у Кременчуці, за ті роки у таборах утримували одночасно до 20 тисяч військовополонених, які знаходились у несприятливих умовах, піддавались жорстоким катуванням, голоду та розстрілам. Усі ці події були записані зі свідчень очевидців. За словами кременчужанки Марії Кулішенко, на її очах було розстріляно близько 50 радянських військових. Через неналежні умови, постійний холод, жахливе харчування та відсутність доступу до медикаментів, процвітали інфекційні захворювання, тому багато людей загинуло від дизентерії та туберкульозу. У Акті також наведені результати розкопок могил радянських полонених, де підтверджено ознаки насильницької смерті.
Проте, фашисти поводились жорстоко не лише із військовими. Місцеве населення в окупації також зазнало значних репресій. Першим, що зробили німці був перепис населення Кременчука. Далі почались масові арешти громадян, часто без видимої на те причини. У в’язниці людей били та використовували як робочу силу, погано годували. Тих, хто пручався – розстрілювали. Особливо пригнічували євреїв: їх переслідували, обмежували в правах, порівняно з іншими жителями та відділяли від українців – змушували носити на руках стрічки білого кольору.
Наприкінці жовтня 1941 року відбулась одна із найчорніших подій в історії Кременчука: німецькі загарбники зібрали близько 8 тисяч євреїв біля Піщаної гори та всіх їх масово розстріляли. Тоді загинули всі – діти, жінки, чоловіки, люди похилого віку.
Загалом місцеве населення повністю контролювалось нововведеним німецьким режимом. Багато молоді насильно вивозили до Німеччини, а тих, хто чинив опір – ув’язнювали або розстрілювали. Хоча, були серед містян і сміливці, які вели підпільницьку діяльність у спеціальних антифашистських групах. Зрозуміло, що німці постійно розшукували підпільників і безжалісно розправлялися з ними.
Визволення міста Кременчук
Коли радянські війська почали активно відбивати території, німцям не залишалось нічого, окрім як втікати. Відомо, що після того, як відбулось звільнення Полтави, Гітлер страшно лютував, адже там був зосереджений їх основний військовий штаб. Тому фюрер віддав наказ палити й знищувати все на своєму шляху. Німці підривали будівлі Кременчука, розводили пожежі та вивозили все, що лише було можливо. Мешканці міста розповідали, що окупанти навіть розкопували могили своїх людей, стверджуючи, що німець не повинен лежати в українській землі.
Внаслідок тяжких боїв під Кременчуком, які тривали рівно 3 дні, радянські військові нарешті змогли зайти в місто. 29 вересня 1943 року Кременчук офіційно звільнили від німецької навали.
Наслідки для міста
Наслідки для міста були жахливими: у результаті воєнних дій було зруйновано майже 95% інфраструктури міста. Знищили будинки, заводи, навчальні заклади, залізничні шляхи та частково електростанцію. Фактично, після 1943 року місто почали відбудовувати з нуля, що тривало ще довгі десятиліття.