Однією з найжахливіших сторінок в історії людства є Друга світова війна, яка забрала мільйони життів. Одні віддали свої життя на полі бою, в концтаборах, померли від поранень, інші – стали жертвами кривавих боїв на своїй батьківщині. Ми повинні памʼятати про трагічні події геноциду єврейського народу на наших землях, адже це одна з найстрашніших сторінок історії і ми не маємо цього забувати. Далі на yes-poltava.com.ua.
Концтабори на території Полтави
На Полтавщині функціонувало чотири концтабори: на території Полтавської ЗОШ №7, Червоних казарм, у Гришкиному лісі, на старому кладовищі, у дворі середньої школи №27. За містом полтавців розстрілювали або закопували заживо.
Найвідомішим є Полтавський концентраційний табір, який був створений гітлерівцями для військовополонених після окупації міста 18 вересня 1941 року. Він функціонував аж до вересня 1943 року. Територіально він розміщувався на місці Береківки, що в Шевченківському районі, і прилягав до вулиці Слюсарної, Красіна та кутка Пушкарівки. В концтаборі функціонував госпіталь для полонених, який був розташований на території школи №27 та в обласній лікарні.
Відголос минулого в музеях
У ХХІ столітті жахливі події знищення єврейського народу не забуті. Вони знайшли своє місце в музеях України, зокрема й в Полтавському краєзнавчому музеї. Світлини увʼязнених, нашивки та одяг зберігаються в музеях як свідчення масового увʼязнення євреїв за часів Другої світової війни. Іншими словами це докази голокосту.
Мова йде не тільки про євреїв за національністю, силами нацистської Німеччини було знищено людей, які страждали від певних недугів, зокрема всіх пацієнтів психіатричної клініки, а також людей що мали національну чи сексуальну підпорядкованість, яку не схвалювали окупанти.
На стінах краєзнавчого музею висять також фото жителів Полтавщини, які були в концтаборах, серед них і десятирічний хлопчик Толя. Анатолій Ванукевич був вʼязнем Освенциму, і перебував у медичному блоці де над дітьми й дорослими проводили різноманітні нелюдські досліди. Проте йому вдалося вижити та з часом повернувся назад, опісля він проживав у Полтаві, там само й здобув освіту.
В музеях є і деякі особисті речі полонених, наприклад взуття з дерева. У концтаборах євреї були змушені робити деревʼяне взуття, яке дійшло до нас під назвою “шуги”. Їх виготовляли для себе вʼязні концтаборів для того, щоб хоч в чомусь можна було ходити. Адже ніхто не турбувався ні про про їх санітарний стан, ні про гігієну і звісно їх не хвилювало чи мають вʼязні хоч яке яке-небудь взуття.
Антисемітська пропаганда
Відразу перед початком окупації на Полтавщині всіх євреїв змусили пройти реєстрацію, а згодом були організовані репресивні дії щодо них. Їх об’єднували в Гетто, а потім знищували, а також виводили на певну територію і фізично знущалися.
Якось німець Орлянд вишикував на морозі тридцять осіб єврейської національності, серед них було багато лікарів та представників інтелігенції. В акті знущання описується, які були знущання з євреїв i як їх розстріляли прямо на подвірʼї табору.
Загалом під час голокосту в Полтавській області знищили 26 тисяч осіб.
Окупанти вели антисемітську пропаганду зокрема і через карикатури у газеті “Голос Полтавщини”. Такі зображення майже завжди носять у собі певну атрибутику, що єврей це диверсант, спекулянт, людина яка наживається на горі інших.
Якщо говорити про 1942 рік, то в газетах ще зустрічаються карикатури, проте в 1943 році їх уже не публікують, бо фактично того року єврейське населення було або загнане у глибоке підпілля або винищено, а отже і потреби в поширенні подібної інформації не було.
Нагадаю, що міжнародний день памʼяті жертв голокосту Генеральна Асамблея ООН запровадила 2005 року, відтоді його відзначають щорічно 27 січня. Саме в цей день 1945 року солдати радянської армії визволили вʼязнів найбільшого концтабору в Освенцимі.