Максим Запічний відомий нам як молодший сержант та сапер інженерно-саперного полку, та й просто герой, відданий своїй батьківщині. Максим є одним з прикладів самопожертви заради світлого майбутнього нових поколінь. Навіть після звільнення зі служби він повернувся на фронт, щоб боронити найрідніших, але поліг від підступної пастки, яку підготував ворог. Далі на yes-poltava.com.ua.
Життєпис
Максим Юрійович народився на Полтавщині 5 жовтня 1984 року. У 2008 році успішно закінчив Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка, та отримав спеціальність інженера-будівельника. Після закінчення навчання Максим почав свою професійну кар’єру на Полтавському турбомеханічному заводі, де отримав важливий досвід у сфері інженерії та виробництва. Пізніше він приєднався до команди Полтаваобленерго. Влітку 2014 року Максим уклав контракт на проходження військової служби.
Позивним хлопця стало “Шерлок”. Відтоді він відслужив 10 місяців, 3 з яких провів на фронті. Запічний служив у 91-му інженерно-саперному полку, який розташовувався в Охтирці. Там він працював сапером. В завдання полку не входило стояти на місці утримуючи позиції, вони завжди були в русі, їздили блокпостами: щось знімали, щось ставили.
У 2014 році 30 грудня він викликався добровольцем і пішов захищати Донецький аеропорт. Там він пробув 17 днів, а в день ротації зазнав поранення. Він мав завдання встановити фугас, аби сепаратисти не обвалили сходи й не спустилися на третій поверх. Під час виконання цієї місії по коридору пробігся ворог і напав з-за спини. Це був десятий напад на наших військових за день і Максиму довелося госпіталізуватися разом з товаришами. На щастя його життя врятував бронежилет, але кулі які стукали по броні, назавжди залишилися в памʼяті бійця.
Далі “Шерлок” воював у Авдіївці, Марʼїнці та багатьох інших містах Донбасу. Отак він прослужив своїй батьківщині до вересня 2015 року, а 20 серпня указом президента Максима Юрійовича було нагороджено медаллю “Захисник вітчизни”.
Опісля звільнення встиг влаштуватися на роботу за своїм фахом і пожити в мирному середовищі, але повномасштабне вторгнення росіян змінило всі плани на життя й він мусив повернутися на фронт.
Загибель воїна
30 вересня 2022 року у віці 37 років Максим Запічний помер виконуючи свій службовий обовʼязок. Він потрапив у мінну пастку й підірвався на замаскованому вибуховому пристрої неподалік села Тернова, що на Харківщині. Про це вперше повідомив його колега, сапер 241-ї окремої бригади тероборони, Богдан Кузьмич на своїй сторінці у Facebook. Ще один товариш, Вʼячеслав Сьомка підтвердив, що Максим помер потрапивши в пастку ворога. У Запічного лишилася донька та колишня дружина.
Вже 6 вересня 2022 року “Шерлок” був посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня, а 5 жовтня того ж року біля Свято-Успенського катедрального собору полтавці провели в останню путь шістьох воїнів, які полягли оберігаючи нас від ворожого нашестя, серед них був і Максим Запічний.
Воїн і герой Максим Запічний дав нам привід вірити в перемогу, яку ми маємо здобути, щоб не гинули найкращі. Його відданість батьківщині й неймовірний героїзм стали символами величі та самопожертви. Від вступу до лав оборони до боротьби на фронті, він завжди виявляв виняткову відвагу та рішучість.
Смерть Максима Запічного – велика втрата для нації, але його подвиги житимуть і надалі у серцях тих, хто пам’ятає його непростий шлях. Максимова відважність надихає нас продовжувати боротьбу за мир і свободу. Нехай пам’ять про нього та інших загиблих захисників України буде нагадуванням про те, як дорого коштує наша незалежність та захищеність.