Війна як форма конфлікту між різними країнами несе лише біль і втрати. Друга світова війна розтрощила як Полтавщину, так і душі людей. Складні часи окупації й визволення міста значно виснажили населення, але не зломили бойовий дух. Попри все, люди повернулися у свої домівки й почали відбудову міста, адже в безпечних районах добре, але вдома все одно краще. Далі на poltava.com.ua.
Окупація і визволення міста
Жахлива звістка про початок війни всього лише за кілька годин облетіла всі міста та села України, зокрема й Полтавщини. Це була одна з найстрашніших воєн людства. За її час померла просто незліченна кількість людей, як на полі бою, так і мирного населення, яке стало жертвою кривавих боїв на батьківщині, у своєму рідному місці, де вони народилися і проживали.
18 вересня 1941 року німецькі загарбники захопили Полтаву, а вже 13 жовтня того ж року всю Полтавську область. Окупація тривала нестерпних 732 дні, мирні жителі кожного дня жили в постійному страху й під загрозою терору. Містяни страждали від репресій, голоду, а економіка залишала бажати кращого.
За час війни було вбито понад 22 тисячі осіб, серед яких і дорослі, і діти. Нацисти стратили всіх хворих психіатричної лікарні, майже 10 тисяч євреїв та весь табір ромів.
У 1943 році 23 вересня місто звільнили від німецьких окупантів. Полтава була одним з найбільш вцілілих міст України, проте коли нацисти залишали його, вони вирішили помститися сповна і палили все на своєму шляху, Полтава тліла від пожеж, було спалено весь історичний центр.
Відбудова Полтави
Після Другої світової війни Полтава, як і багато інших міст України пережила важкі часи й підлягала реконструкції та відновленню. Післявоєнна відбудова міста відбулася в 1950-х роках. Перед керівництвом області постало не легке завдання, якнайшвидше відбудувати місто попри нестачу коштів, техніки і робочих рук. Тож було заплановано спочатку відновити промислові підприємства й виробничі корпуси, які більш менш вціліли.
Після Другої світової війни Полтаву визнали історичним містом. Саме це визнання дало змогу швидше відбудувати Полтавщину. Головним архітектором міста став Лев Вайнгорт, він прагнув відновити місто в ансамблевому класицистичному стилі. Початок розбудови розпочали з Круглої площі та розбудували місто від неї у всі боки в класицистичному стилі. Так само все й біля технічного університету, і на Південному вокзалі та ін. Однак з плином часу цей задум спотворили й вже у 21 столітті про ансамблевість ніхто не згадує, адже зʼявилися інші будівлі, що суперечать стилю забудови Лева Вайнгорта.
Відбудова Полтави служила символом стійкості та відновлення України після важкого періоду війни. Попри все, полтавці хоч і невеликими кроками, але відновлювали місто, щоби в ньому знову було чути сміх і знову відчути безпеку.
Наприкінці 1950-х років почалося будівництво гуртожитку для студентів, адже місто відроджувалося і зʼявлялося все більше вступників, які хотіли навчатися саме в Полтаві. Місто ж мало забезпечити всіх студентів житлом.
Трохи згодом відбулася газифікація Полтавщини та зʼявилося телебачення. Вже в 1962 році вулицями закурсували перші тролейбуси. Відбудова культурної спадщини почалася з побудови театру імені Миколи Гоголя в 1958 році, а також Краєзнавчого музею, який відновили в 1964 році.
Отак крок за кроком місто оживало і врешті змогло насолодитися мирними роками в спокої та надії на світле майбутнє, але у 21-му столітті розпочалася нова війна, яка знищила мрії про мир, але полтавці незламні і як тоді, так і зараз вистоять і дочекаються перемоги. Все зруйноване знову відбудують і ще краще ніж було до цього.