Мура Закревська – одна з найзагадковіших жінок радянського періоду. Вона ж авантюристка, подвійна агентка ОДПУ та англійської розвідки, баронеса, графиня, дипломатка, письменниця й викрадачка чоловічих сердець. Ця жінка за своє життя змогла прожити декілька життів під різними іменами: Мура Закревська, Марія Будберг та Марія Бенкендорф. Чоловіки були від неї в захваті. Письменник Максим Горький, фантаст Герберт Уельс, дипломат Брюс Локкарт, всі йшли за нею мов причаровані й для кожного вона стала жінкою життя. Хоч Мура не була красунею і мала грубі риси обличчя у неї часто закохувалися і нею захоплювалися. За вміння мов магнітом притягувати людей і змінювати їх долі її прозвали червона Мата Харі. Далі на yes-poltava.com.ua.
Мура була таємничою жінкою, яку неможливо розгадати. Вона ніколи не заперечувала ні чуток, ні пліток про себе, а тільки мружила свої котячі очі й загадково усміхалася. Її життєвий шлях змушує затамувати подих: арешти, постійна зміна місця проживання та шалені пригоди.
Спокійна молодість
Марія Закревська народилася на Полтавщині у 1892 році. Її батько Гнат Закревський був дворянин та дипломат Російської імперії, оберпрокурор урядового сенату Петербургу, очільник Варшавського окружного суду та Харківської судової палати. Мати Марія була донькою військового. Мура була найменшою в сім’ї, у неї був старший брат та сестри близнючки. До речі, котяче імʼя, похідне від імені Марія, дівчинка отримала ще змалку.
Мура була надзвичайною фантазеркою і приписувала собі походження від відомої красуні Аграфени Закревської, якою захоплювався Пушкін. Проте, ніхто навіть не смів засумніватися в словах Мури. Однак, те що дівчинка є онучкою Ганни Закревської, яку обожнював Шевченко, було правдою.
Навчалася Мура в інституті благородних дівчат, а в 19 поїхала до Лондона вивчати англійську мову. Провівши одну ніч в Кембридзській жіночій школі, вона потім розповідала, що закінчила Кембридж. Отож маючи таке минуле, згодом її оточення складалося лише з дипломатів та інтелігенції. У 1911 році вона вийшла заміж за посла Івана Бенкендорфа, який і привів її в оточення поважних людей. У шлюбі з ним Мура народила двох дітей. Хоч Мура й кликала Івана графом, насправді він не мав право на титул і належав до бічної гілки. Проте, не довго тривала сімейна ідилія, бо почалася Перша світова війна і вони з чоловіком мусили евакуюватися до Петербурга.
Доля Мури під час Першої світової війни
Після евакуації Мура стала працювати в військовому госпіталі, а Іван пішов на роботу до військової цезури. Попри все, родина часто їздила до Янеди на відпочинок. Якось під час такої поїздки вони, як аристократи, опинилися у вкрай складному становищі. Мура поїхала до Петербурга, щоб упевнитися чи вціліло хоч якесь житло, а натомість дізналася, що її квартиру відібрали на користь пролетаріату, отож Мура поїхала назад. Дорогою до Янеди отримала жахливу звістку про те, що селяни з сусіднього села вбили Івана і спалили будинок, проте гувернантка змогла урятувати дітей. Знайомих, які б могли допомогти жінці в країні не було: хто міг, виїхав за кордон, хто ні – опинився в такій самій ситуації як і вона сама.
Після пошуків можливостей повернутися до Росії, Мура зустріла Роберта Локкарта який невдовзі став її коханцем. Крім нестерпного бажання бути з Мурою у Росії він ще мав таємну місію домогтися миру між Росією і Німеччиною. Згодом і Локкарта, і Муру було заарештовано. Локкарта вислали з Росії, Муру відпустили тільки після згоди співпрацювати з ГПУ. Подейкували буцімто Муру мали стратити за шпигунство на користь Британії, але про її звільнення поклопотався заступник голови ВЧК.
Зустрівши наступного разу Локкарт і Мура розійшлися назавжди. Утративши захист та житло, Мура мусила навчитися забезпечувати себе сама, отож влаштувалася перекладачкою у видання “Всеосвітня література”, яке заснував Максим Горький. Він хотів випустити понад 2500 книг різного спрямування, щоб збагатити маси знаннями. Протягом роботи з перекладами, Мура встигла стати особистим секретарем Горького, а коли він розлучився, одразу ж переїхала до нього жити. Мура була молодшою за письменника на 24 роки, проте він прожив з нею 16 років і постійно пропонував оформити відносини офіційно. Горький дуже любив Муру, а тому і допоміг їй взяти фіктивний шлюб з естонським бароном, щоби вона мала право перетинати кордон і врешті змогла побачитися з дітьми. Також письменник присвятив їй свій роман “Життя Клима Самгіна”.
Виїхавши за кордон Закревська вже там і лишилася. Вона бачилася там з Гербертом Уельсом, який теж неодноразово пропонував їй одружитися. Втім у 1936 році Мура повернулася до Москви за наказом керівництва радянської розвідки. Причина полягала у тому, що Горький був при смерті. Сталін особисто організував їй вагон на кордоні та пообіцяв відвезти до Москви й повернути назад. В обмін на таку пропозицію вона мала привезти італійські архіви Горького з листами з відомими діячами культури, яких не влаштовував радянський режим.
На жаль, рукописи таємничо зникли при пожежі в естонському будинку Будберг, або, як відомо з чуток, опинилися у секретних архівах Лондонського МІ-5. Отож, до Москви прибула інша частина, яка теж змогла задовольнити радянську розвідку. Після обміну Муру одразу провели до Горького і щойно вона вийшла, стало відомо, що письменник помер. З цього виросла ціла купа пліток про те, що письменника отруїли, хоча жодних доказів не знайшли. Також є думка, що Горького вбила Мура за наказом НКВС чи Сталіна.
Після смерті Максима Горького уряд РФ оформив Муру як спадкоємицю закордонних видань письменника і до Другої світової війни вона отримувала гонорари з усіх його закордонних видань. А потім у 1946 році помер її друг Герберт Уельс і залишив їй 100 тисяч доларів і можливість жити розкошуючи аж до кінця життя. Так Мура і прожила до глибокої старості.